На початку тижня «відгримів» останній товариський матч збірної України з футболу на рідній землі перед Євро-2016. Хоча «відгримів» дуже гучне слово для того, що відбувалося у товариських матчах за участю нашої головної команди і навколо неї минулого вікенду. На самій грі детально зупинятися не буду, щоб не повторювати все те, що вже було неодноразово сказано багато чисельними футбольними експертами у різноманітних післяматчевих студіях та тижневих оглядах,але..

 

Почнемо спочатку, тобто зі списку футболістів, які були викликані  до лав збірної на товариські матчі зі збірними Кіпру та Уельсу. Точніше з тих,  кого НЕ викликали. Жодного футболіста граючого у чемпіонаті Росії у лавах національної збірної не було. Головний тренер Михайло Фоменко та прес-аташе збірної Олександр Гливинський з приводу цього питання відповіли, що не виклик Селезньова,  або інших гравців, граючих у російській прем’єр-лізі з політикою жодним чином не пов’язаний, і справа лежить суто в ігровій та спортивній площині. Але клуби, в яких грають вищезгадані гравці всі, як один заявили напередодні зборів, що до них надійшли листи від ФФУ із запрошенням їхніх футболістів до лав національної збірної України. А через два дні цих футболістів у списку «збірників» не виявилось. Тобто тренерський штаб нашої головної команди викликає цих гравців, а хтось не «заполітизований» корегує цей список, видаляючи з нього гравців, граючих у Росії та вигадуючи на швидку руку причини, з яких ці футболісти не відповідають вимогам головного тренера.

 

У нашій молодіжці все складніше-там гравці російського чемпіонату, Зінченко та інші встигають навіть прибути до табору збірної, звідки їх через деякий час повертають назад до розташування своїх клубів з формулюванням  «застуда». Застуда, Карл!!! Це ж треба яке співпадіння-захворіли  саме ті гравці, які грають у Росії. І зовсім не дивує те, що медичні служби клубів, в яких грають вищезгадані «хворі» гравці, майже одразу після повернення їх до Росії, роблять заяви, що їхні гравці повністю здорові, і ніякої застуди або жодних інших хвороб у їхніх підопічних немає.

 

Виходить, ФФУ вирішила ігнорувати  гравців, що грають у Росії. Добре це чи погано вирішуйте самі, але те як це робиться викликає безліч запитань до чиновників нашої футбольної федерації. Чому це питання почало непокоїти ФФУ саме перед Євро?  Чому кадрові питання збірної України жодним чином не узгоджуються з тим, хто безпосередньо відповідає за результат? Чи вплине ця ситуація на атмосферу в команді, і як наслідок на результат, я так розумію, футбольних «воротил» зовсім не турбує. Для них важлива показова вистава, яку вони влаштували під час чергових зборів нашої команди.  Воно може і правильно, не запрошувати тих, хто поїхав заробляти гроші до країни-агресора,  щоб не викликати резонанс у вболівальницькій середі, але…  Зробіть відкриту заяву з цього приводу, назвіть РЕАЛЬНУ причину не виклику, узгодьте позицію з головним тренером збірної, а не ховайтесь за банальними відмовками, які руйнуються як картковий будиночок, першим ліпшим експертом. Чи може справжня  причина не виклику не називається ФФУ вголос, тому що її президент по сумісництву  є ще членом партії Президента України Петра Порошенка, і не хоче, щоб питання заробітку грошей у Росії українськими футболістами, рикошетом  вдарило по його шефу Петру Олексійовичу, у якого цілий завод у російському Ліпецьку. Але, як каже один з найзаслуженіших тренерів України Мирон Маркевич-«То таке..».   

 

Стосовно ж самої гри нашої збірної у поєдинках з кіпріотами та валлійцями, можна сказати, що команда дійсно зіграла настільки невиразно, що цього від неї ніхто не очікував. За 180 хвилин ігрового часу ми побачили таку кількість браку, якого б тій же ж, наприклад, Німеччині( з якою нам грати на Євро) вистачило на 3 роки вперед. Ну, а що здивувало найбільше, так це дії головного тренера нашої збірної, а точніше його бездіяльність та байдужість. І якщо у матчі с Кіпром ми побачили  5 дебютантів на полі, то з Уельсом Михайло Іванович використав аж 1 заміну!! І це в товариському матчі, де можна відпрацьовувати різноманітні схеми ведення гри, не турбуючись за результат. Склалося враження, що вся ця ситуацію навколо збірної перетворила природну нерішучість Фоменка у патологічну, в наслідок чого «головний» зовсім закрився в собі, і тепер просто спостерігає за футболом, якщо те що демонструє наша збірна можна назвати цим словом.

 

Тож не втрачаємо надії і сподіваємось на те, що політика  залишить в спокої гру мільйонів хоча б на час підготовки нашої збірної до Євро-2016 та під час його проведення. Віримо в наших футболістів, які виходом до фінальної частини Чемпіонату Європи з футболу у Франції, вже зробили величезний внесок в євроінтеграцію нашої країни!

Бережи нас Господь і Слава Україні!! 

Ігор Кабанюк.