Публікуємо витримки з інтерв’ю екс-голкіпера Дніпра.

 

— Матч з Атлетіком набуває вирішального турнірного значення через поразку Зорі в Естерсунді. Усіх здивувало те, скільки футболісти шведської команди заробляють — 3 тисячі євро. Ви б могли грати за таку суму?
 — Так, я знаю, що зарплати у них невеликі. Але це — їхні справи. Думаю, вони окрім зарплати мають ще й премії, тобто заробляють не так вже й мало. Вони — молодці, а ми… Ми програли — це наші помилки. Чи міг би я грати за 3 тисячі євро? Чому б ні. Скажу більше — у Дніпрі впродовж кількох місяців отримував лише 500 доларів. Я не в тому віці, щоб гроші виходили на перший план. Якщо демонструвати високий рівень гри, вони прийдуть автоматично.

 

— Важлива чеснота у джентльменському наборі голкіпера — це спокій. Вам лише 18, але ви спокійні, як удав.
 — Це, напевно, пішло ще з академії, з юнацького періоду. Мене перевчили, тому що спершу дуже нервував, психував. Поталанило з тренерами — починаючи з академії Металіста і закінчуючи першими командами Дніпра та Зорі. Всі спеціалісти не тільки тренували, а ще й проводили індивідуальні бесіди, пояснювали, показували. Плюс — допомогла сім’я. Батьки розуміли, що я неправильно реагую на помилки і пропущені м’ячі.

 

— Які тренери з вами працювали?
 — Мій перший тренер — Іван Васильович Манько із Красноградської ДЮСШ. У Металісті я працював із Сергієм Анатолійовичем Вольваковим. У Дніпрі досвід мені передавали В’ячеслав Кернозенко, Валерій Городов і Микола Медін — знамениті голкіпери, які особливих рекомендацій не потребують. Дуже щасливий, що доля звела мене із цими фахівцями. Зараз працюю під наглядом Олександра Ногіна. Про нього також можу сказати тільки хороше.

 

— Окрім збірної України ви мрієте ще й про виступи в Реалі?
 — Так. Це улюблений клуб.

 

— Багато написано про те, що Королівський клуб зацікавився вами. Це правда?
 — Офіційної пропозиції не було. Ніхто не привозив мені паперів і не показував, мовляв, ось контракт, ось умови. Розмови — були, чутки — були. Але поки що ніякої конкретики.

 

— У Реал перейдете лише за умови, якщо гратимете першим номером?
 — Тільки так. Перейти в Реал і сидіти в запасі, або чекати, поки тебе запхнуть в оренду? Навіщо це мені? Не бачу ніякого сенсу. Зоря — прекрасний клуб. Ліга Європи, чемпіонат України, який вирівнявся і став складнішим у порівнянні з минулим сезоном. Перспективи тут хороші, адже Зоря виховує молодих гравців не перший рік. А от перейти кудись, зробити гучну заяву, мовляв, це ж Реал (Мадрид), а потім зникнути — безглуздо. Дасть Бог, краще переїду туди в 27 років, ніж зараз.

 

— Контракт із Зорею розрахований ще на півтора роки. Маєте намір його допрацювати?
 — Час покаже.

 

— Це правда, що батько — найкращий агент для свого сина?
 — Звичайно. Мені з ним дуже комфортно. Це рідна людина, вона ніколи не обдурить і не підставить. Батько хоче лише найкращого для свого сина. Тим паче, мій тато — грамотний, розуміється в цих справах. Я йому повністю довіряю.

 

— Можливо, раніше ваш батько грав у футбол або працював у футбольній сфері?
 — Ні. Він зацікавився футболом, коли я почав грати в академії. Не пропускав жодного матчу. А після мого переходу в Дніпро батько став займатися ще й юридичними питаннями.

 

— Ви дійсно відмовили обом українським грандам — Динамо і Шахтарю?
 — Так. У Шахтарі мені прямо сказали, що я грати не буду. Лише тренуватимуся з першою командою. А потім — оренда або практика в “дублі”. Навіщо мені залежати від Шахтаря, якщо я можу повноцінно грати за клуб, який виступає в єврокубках?

 

— Відзначають вашу впевнену гру на виходах…
 — Це результат роботи Валерія Васильовича Городова у Дніпрі. Він навіть зараз, коли грає за ветеранів, часто вибігає аж до центру поля, щоб підстрахувати захисників. Те ж сповідував на тренуваннях — 50 відсотків заняття ми відводили під гру у полі і на виходах. Городов заклав у мені фундамент для цього. Намагаюся активно перебувати в грі.

 

— Ви — наймолодший футболіст Зорі. Чи комфортно почуваєтеся в колективі?
 — Я і в Дніпрі був наймолодшим, і тут, і в збірній України. Вже звик. Дідівщини немає, але я, як наймолодший, звісно, ношу м’ячі. Не вважаю це приниженням. От як я буду почуватися, якщо замість мене це робитимуть Микита Каменюка або Слава Чечер? Ці люди вже давно своє відносили. Колектив у Зорі дуже згуртований. Нас із перших днів прийняли просто прекрасно.

 

— Навіть голкіпери топ-класу рано чи пізно пропускають прикрі, фатальні голи, які їм згадують ще довго. Ви не боїтеся пройти через таке випробування?
 — Чого боятися? У мене вже були ляпи. Наприклад, дебютна гра за Зорю проти Маріуполя. Помилився на виході — нам забили гол. Зоря у підсумку втратила очки. У Дніпрі помилявся на виходах, у підстраховці. Це вік, відсутність досвіду. Кожен голкіпер на початку кар’єри пропускав 20-30 “своїх” м’ячів. Навіть досвідчений воротар за сезон отримує 1-2 прикрих голи. Всі ми — люди, а людям властиво помилятися. Хто помиляється 1-2 рази — і все — ті і грають на високому рівні. Важливо правильно реагувати на помилки. Лажанув — не заморочуйся цим під час матчу. Гра триває, тому потрібно врятувати команду у наступному моменті.

 

 

football24.ua

 

 

Поклонский: Вакулко, Довбик и Баштаненко покинули Днепр
05.12.2017 11:09
30
Шахтер хочет увести Супрягу
03.12.2017 15:22
49
Теги: Андрій Лунін, трансферы, ФК Дніпро