— Миколо Петровичу, здогадуюся, що вам уже надокучило це запитання, та все ж від нього нікуди не подінешся…
— Це ви про «особливе» сприйняття моєї особи в рідному Дніпропетровську?

 

— Саме так.
— А нагадайте, чому воно таке особливе…

 

— Отакої! Нагадую: взимку 1994-1995 рр. у нашому футболі стався доволі гучний скандал, коли ви — головний тренер «Дніпра» — «втекли» з команди в Київ, забравши із собою чотирьох гравців.
— І?..

 

— Ну, я достеменно не знаю, проте мені розповідали, що відтоді вас у Дніпропетровську «кваліфікують» як зрадника.
— Коли я приїжджаю додому, то нічого подібного не відчуваю. Думаю, й цього разу жодних ексцесів не станеться… Знаєте, коли 2009 року «Ворскла» грала в моєму рідному місті фінальний матч за Кубок України, то, по-перше, ми відчували, що дніпропетровці вболівають саме за нас, а по-друге, після виграшу призу мені доводилося чути, мовляв, ось «наш» Павлов з іншою командою виграє Кубок, натомість «Дніпро» й надалі лише мріє про це.

 

Український футбол