— Мироне Богдановичу, чому домовились із Папою Гуйє й не склалося з Клейтоном Хав’єром, якого ви хотіли бачити в своїй команді набагато більше?
— На жаль чи на щастя, в цих справах я не все вирішую. Ваш запит — не до мене.

 

— Кажуть, то Ігор Коломойський хоче бачити Дніпро ледь не стовідсотково українським, тому надав перевагу Романові Безусу…
— (Після нетривалої паузи). У ваших словах щось є…

 

— Яка ситуація з іншим бразильцем — Марсіо Азеведо?
— Поки у нашого клубу нічого не виходить. Сьогодні до ясності далеко.

 

— Повертаючись до Безуса: у матчі з Карпатами він мені сподобався!
— (Із подивом). Сподобався? А мені — навпаки! Дуже багато претензій маю до нього. Йому час зробити серйозні умовиводи.

 

— І на тренувальних зборах, як подейкують, ви були ним украй не задоволені…
— Відтоді мало чого змінилось у кращий бік. Усі повинні розуміти, що у нас хороший запас, а у випадку чого — багато можливостей купити нового виконавця.

 

— Ну, принаймні молодий і талановитий Андрій Близниченко має радувати вас! Він, нарешті, почав виходити за основу, навіть першого м’яча забив.
— Хай грає. Переді мною всі рівні. Не маю звички зважати, талановитий чи ні, бо реальний стан справ показує тільки гра. На своєму віку бачив багатьох талановитих, про яких тільки я і пам’ятаю.

 

— До суперників: мене дуже неприємно вразили гравці та тренер Карпат — отією незрозумілою нахабністю, бикуватістю, сказати б.
— То ви в них попитайте. Мені також цікаво було би прочитати відповідь… Що я можу зробити? Це проб­леми львів’ян. На мій погляд, у них іще надто молоді виконавці й наставник, аби вони когось там повчали. Треба вміти завжди поводитися гідно, а не кричати, жестикулювати, симулювати…

 

 

ukrfootball.ua