— Руслане, пропоную почати з питання, скажімо так, делікатного: то що там у вас сталося напередодні гри з польською «Краковією»?

— Про що це ви?

 

— Гарно, гарно… Про начебто конфлікт між вашим наставником Хуанде Рамосом і генеральним директором клубу Андрієм Стеценком?

— Я не володію такою інформацією. Точніше, володію зворотною: все це — вигадки, ніякого конфлікту не було. А на гру з поляками наша команда не вийшла через утому й бажання тренера поберегти гравців.

 

— Гаразд… Як загалом збори? Мабуть, важко дається ритм постійних тренувань.

— Непросто, але Рамос уміло поєднує великі фізичні навантаження з вправами, коли ми багато працюємо із м’ячем. Плюс до того, всі в команді розуміють, що збори — то необхідний елемент підготовки, тому все триває в хорошому робочому режимі.

 

— Що скажете про новачка колективу Онджея Мазуха?

— Якихось конкретних висновків я б наразі не робив: він же тільки прийшов у команду, не зігравши достатньої кількості ігор — навіть контрольних. Тому — поживемо-побачимо. Якщо брати до уваги характер, можу сказати, що цілком адекватний хлопчина. Звісно, не каже, мовляв, «Усе життя мріяв грати в Дніпропетровську», але відчуває, що прийшов у клуб із європейськими амбіціями.

 

— Руслане, давайте про неприємне — про поточний чемпіонат України…

— А треба?

 

— На жаль…

— Справді: тема неоднозначна…

 

— І справді: команда не виконує поставлене завдання — місце в Лізі чемпіонів плюс національний Кубок (і вже не виконає, на мою думку); гра, як така, в «Дніпра» не завжди простежується; а особисто ви доволі часто «вигрібаєте» од суддів — жовті картки, червоні…

— Щодо останнього пункту, то тут нічого дивного немає: у мене ж амплуа таке, опорний півзахисник змушений грати жорстко. Крім того, є окремі судді — наприклад, киянин Ігор Іщенко — які мене чомусь не долюблюють, тому щедро нагороджують попередженнями… Щодо гри: вважаю, ми перебуваємо на етапі становлення, тому всім — зокрема наших уболівальникам — треба трохи зачекати… А щодо завдання… По-перше, шанси ми ще не втратили, по-друге, якби не «особливості» українського арбітражу, ми б посідали набагато вищу позицію в турнірній таблиці: згадайте, скільки очок не добрав «Дніпро» через дивні свистки «людей у чорному»… Хіба за грою ми гірші за київське «Динамо»? Ні. Проте подивіться, скільки очок нас розділяє.

 

— Які, на вашу думку, ланки команди треба підсилювати?

— На мою думку, такі питання треба задавати людям, які платять мені зарплату. Моя справа — грати й спрямовувати партнерів на полі.

 

— О-кей. Наостанок — про вічне: всі свої призи у професіональному футболі Руслан Ротань виграв, виступаючи в Києві…

— …І було це доволі давно. Так, треба з цим щось робити, тим паче вболівальники «Дніпра» чекають на трофеї ще довше…

 

газета Український футбол

Теги: Днепр, Ротань