Історія ФК «Дніпро» 1999 рік Серпень
19 серпня 1999 року, за два дні до домашньої гри з «Металістом», в «Дніпрі» сталася надзвичайна подія.
Чотири провідні гравці – капітан Микола Медін, віце-капітан Олександр Поклонський, ветеран Геннадій Козар і найкращий півзахисник Максим Калиниченко відмовилися виходити на гру з «Металістом» і звернулись до ПФЛ з вимогою надати їм статус вільних агентів. Причиною стала невиплата заробітної плати за 5 місяців.
Виконуючий обов’язки головного тренера «Дніпра» Микола Федоренко у свою чергу відмовився від послуг четвірки гравців і запропонував їм залишити тренувальну базу, що вони і зробили.
Конфлікт докладно висвітлювався футбольною пресою.
.
Коментар Олександра Поклонського газеті «Український футбол»:
— Нас укотре обдурили, сказавши, що привезли гроші, а в результаті запропонували написати розписку про те, що вони отримані за три місяці.
— Хто конкретно вас обдурив?
— Керівництво клубу, його генеральний директор Андрій Вікторович Стеценко. Ще задовго до матчу ми повідомили, що відмовляємося виходити на поле, якщо з нами не розрахуються. Хоча наш демарш пов’язаний не тільки з грішми, а й з загальним ставленням керівництва до футболу в Дніпропетровську.
— Що маєте на увазі?
— Ми, футболісти, нікому не потрібні. Жоден із засновників, знаючи наші проблеми, не приїхав на базу, щоб поспілкуватися з командою. Трансферний період повністю провалено. «Дніпро» лише продає футболістів, а на заміну нікого не купує. Придбані лише ті, хто коштує мізерні кошти. У команди проблеми з екіпіруванням і харчуванням. Футбольні поля на базі спустошені. Проте ніхто не б’є тривоги. Так продовжуватися не може.
.
Коментар Миколи Федоренка газеті «Команда»:
— Конечно, это ненормальное явление, что за такой длительный срок, как четыре месяца, не выплачивается заработная плата. Я ничего не имею против того, что эти футболисты отправили письма в ПФЛ с просьбой предоставить им статус свободных агентов. Но вот как можно отказаться выйти на игру, причём в таком положении, в котором оказался сейчас «Днепр», я понять не могу. Я пытался решить вместе с ними этот вопрос мирным путём, однако они в категоричной форме заявили мне, что выходить на матч не будут. Поэтому я и принял решение удалить их с тренировочной базы, потому как не видел смысла в их пребывании вместе с командой. Ни на какие уговоры они соглашаться не захотели. Преследуя свои личные интересы, они пренебрегли интересами команды. А ведь они местные ребята. Один из них — капитан, другой — вице-капитан, казалось бы, наоборот, должны вокруг себя сплотить ребят. Я ещё мог их понять, если бы команда находилась где-нибудь в середине турнирной таблицы, но поступать так, когда «Днепр» занимает последнее место, — просто кощунственно…
.
Конфлікт між гравцями і керівництвом клубу тривав декілька місяців.
Всі його перипетії докладно описані на сторінці «Бунт чотирьох».
.
Сторінка «Бунт чотирьох» – https://dniprohistory.blogspot.com/p/blog-page_331.html
Сторінка «Дніпро в сезоні 1999/2000» – https://dniprohistory.blogspot.com/p/19992000_13.html
Розділ «Історія Дніпра за роками» – https://dniprohistory.blogspot.com/p/blog-page.html
.
rosl_79, спеціально для FCDNIPRO.COM
.
І за чверть сторічча великий футбол залишив Дніпро. Мабуть, більшість пересічних вболівальників не знала усіх подробиць , що відбувалося в команді і щиро вірили, що - ось-ось ... і Дніпро знову стане лідером і чемпіоном . Але нам ,чомусь постійно "заважали" судді , а колишні гравці , як змовились ,билися проти колишньої команди ,особливо в якості тренерів інших клубів.
Писал я многократно и повторяю-Наш "Металлург", наш ФК. "Днепр" и наш СК. "Днепр-1" НИКОГДА НЕ ЛЮБИЛИ НЕ В УКРАИНЕ, НЕ В СССР, так же и в НЕЗАЛЕЖНИЙ УКРАИНЕ. Так уж повелось с шестидесятых годов прошлого века, а я БОЛЕЛЬЩИК с 1966 года, но "Металлург я, впервые попал в 8 лет от роду, в 1960 году. Но понимать, эту Великую Игру, я стал в 14 лет. И сам я играл в центре защиты в всесоюзном первенстве на "Кожаный Мяч". Нашу команду Детей экипировало ЖЭКО №28. Команда наша называлась "Союз-1". Позже, когда я стал Мужчиной и стал зарабатывать деньги, за "ДНЕПРОМ" я объездил весь СССР, те города, где играла моя Команда. Мы с Одно-думцами частенько получали по ушам: в Ташкенте, в Харькове, в Москве и даже в Риге. Вот в Ленинграде нам всегда были рады и даже тамошние Фанаты "Зенита" нас по ресторанам водили и отель нам оплачивали. Единственное о чём Они просили, это всегда обыгрывать московские клубы, а больше всего "Спартак" московский. И мы и "Зенит" принадлежали одной структуре: "Министерству Среднего Машиностроения". Если Вам будет интересно то я ещё, как ни будь, поделюсь с вами воспоминаниями. Здоровья Вам, Людям любящим Самобытный "ДНЕПР". ПС. На моём фото, выше, я с Земляками в Париже, это когда сборная Украины выиграла дома 2:0, а в Париже просрали 0:3. Помню, как в той игре бестолково носился по бровке Женя Коноплянка, ему НИ РАЗУ не позволили сместиться к центру и провести удар по воротам, это был его любимый метод.
ЧЕСТЬ И СЛАВА ЦАХАЛу и ЗСУ!
Фото моё "минус 1", но оно в моих многочисленных альбомах, в альбоме Серёжи Краовского, в альбоме Коли Медина, в альбомах: других Настоящих Болельщиках "ДНЕПРА". У меня фотографий, такого плана, 874 штуки и ещё много видео на флешках. Вы их и у меня минусами запачкаете и Памяти меня лишите и ДРУЗЕЙ моих, кто ещё жив, убьёте? Кроме того, что идиоты всегда были, есть и будут, в любой стране Мира, и сказать больше нечего. Но больше идиотов, чем НА России и в Украине, найти очень трудно.
Но я люблю своих недругов, желаю им здоровья и продолжать без выходных КИШ МИР ИН ТУХЕС.