19 серпня 1999 року, за два дні до домашньої гри з «Металістом», в «Дніпрі» сталася надзвичайна подія.

Чотири провідні гравці – капітан Микола Медін, віце-капітан Олександр Поклонський, ветеран Геннадій Козар і найкращий півзахисник Максим Калиниченко відмовилися виходити на гру з «Металістом» і звернулись до ПФЛ з вимогою надати їм статус вільних агентів. Причиною стала невиплата заробітної плати за 5 місяців.

Виконуючий обов’язки головного тренера «Дніпра» Микола Федоренко у свою чергу відмовився від послуг четвірки гравців і запропонував їм залишити тренувальну базу, що вони і зробили.

Конфлікт докладно висвітлювався футбольною пресою.

.

Коментар Олександра Поклонського газеті «Український футбол»:

— Нас укотре обдурили, сказавши, що привезли гроші, а в результаті запропонували написати розписку про те, що вони отримані за три місяці.

— Хто конкретно вас обдурив?

— Керівництво клубу, його генеральний директор Андрій Вікторович Стеценко. Ще задовго до матчу ми повідомили, що відмовляємося виходити на поле, якщо з нами не розрахуються. Хоча наш демарш пов’язаний не тільки з грішми, а й з загальним ставленням керівництва до футболу в Дніпропетровську.

— Що маєте на увазі?

— Ми, футболісти, нікому не потрібні. Жоден із засновників, знаючи наші проблеми, не приїхав на базу, щоб поспілкуватися з командою. Трансферний період повністю провалено. «Дніпро» лише продає футболістів, а на заміну нікого не купує. Придбані лише ті, хто коштує мізерні кошти. У команди проблеми з екіпіруванням і харчуванням. Футбольні поля на базі спустошені. Проте ніхто не б’є тривоги. Так продовжуватися не може.

.

Коментар Миколи Федоренка газеті «Команда»:

— Конечно, это ненормальное явление, что за такой длительный срок, как четыре месяца, не выплачивается заработная плата. Я ничего не имею против того, что эти футболисты отправили письма в ПФЛ с просьбой предоставить им статус свободных агентов. Но вот как можно отказаться выйти на игру, причём в таком положении, в котором оказался сейчас «Днепр», я понять не могу. Я пытался решить вместе с ними этот вопрос мирным путём, однако они в категоричной форме заявили мне, что выходить на матч не будут. Поэтому я и принял решение удалить их с тренировочной базы, потому как не видел смысла в их пребывании вместе с командой. Ни на какие уговоры они соглашаться не захотели. Преследуя свои личные интересы, они пренебрегли интересами команды. А ведь они местные ребята. Один из них — капитан, другой — вице-капитан, казалось бы, наоборот, должны вокруг себя сплотить ребят. Я ещё мог их понять, если бы команда находилась где-нибудь в середине турнирной таблицы, но поступать так, когда «Днепр» занимает последнее место, — просто кощунственно…

.

Конфлікт між гравцями і керівництвом клубу тривав декілька місяців.

Всі його перипетії докладно описані на сторінці «Бунт чотирьох».

.

Сторінка «Бунт чотирьох» – https://dniprohistory.blogspot.com/p/blog-page_331.html

Сторінка «Дніпро в сезоні 1999/2000» – https://dniprohistory.blogspot.com/p/19992000_13.html

Розділ «Історія Дніпра за роками» – https://dniprohistory.blogspot.com/p/blog-page.html

.

rosl_79,  спеціально для FCDNIPRO.COM

.

Теги: 1999/2000, История "Днепра", ФК Днепр, Чемпионат Украины