— Як взагалі вам управляти командою, в якій стільки орендованих гравців?
— А скільки ж їх є? Федорчук, Гладкий, Бартулович, Пашаєв і Бохашвілі?! П’ять. Пропоную по порядку. Гладкий і Пашаєв. Через півроку у них закінчується контракт із Дніпром. Тобто це футболісти, з якими Карпати уже зараз можуть підписати повноцінні контракти.

 

— А чи будете підписувати?
— Ви хочете аж все знати! Ми рухаємося в цьому напрямку, і я б не вважав би цих футболістів уже зараз орендованими.

 

— А чи готові орендовані футболісти піти на задекларовані Карпатами зарплати у 10 тисяч доларів?
— Ви говорите про ситуацію, коли у них є вибір: Дніпро — Карпати. А якщо вибору не буде? Що тоді?

 

— Я розумію, що це запитання варто задавати безпосередньо футболістам. Однак ви їх все-таки знаєте краще…
— Так, маєте рацію. Та все ж не пасує мені замість них відповідати. Ніколи не намагався впливати на їхнє рішення. Такий мій життєвий принцип. Я не впливаю на долю гравців! Вони усі дорослі люди. Я можу їм хіба що порадити. Усі нинішні орендовані у Дніпра футболісти хочуть грати, і в Карпатах ми створили для них усі умови, щоб вони залишились.

 

— Тобто ці хлопці — не заробітчани?
— Ні. На цей момент — ні! Хоч в душу нікому заглянути не можу, але довіряю їм.

 

— Колишній віце-президент Карпат Віктор Вацко говорив нещодавно про те, що дуже хотів би, аби орендований Євген Бохашвілі став львів’янином. Поділяєте цю думку?
— Розумієте, кожен футболіст хоче грати у команді, яка ставить собі високі цілі. Інша справа, що вони повинні заслужити запрошення у такі клуби. Для того щоб грати у Дніпрі, гравець має бути лідером, умовно кажучи, в Карпатах.