Войцеховський: Все залежить тільки від нас
4137
Напередодні матчу проти Металіста-1925 інтерв’ю клубній прес-службі дав форвард СК Дніпро-1 Владислав Войцеховський.
— Влад, останнім часом на бік атакуючих гравців команди можна почути чимало критики. Наскільки вона є слушною, і якщо так, то який можна знайти рецепт, щоб більше забивати?
— Я повністю згоден з критикою, оскільки нападник повинен забивати, і повинен забивати багато. І кому це робити, як не форварду? Які для цього рецепти знайти? Ми багато працюємо на тренуваннях, більше приділяємо уваги реалізації. І моментів під час матчів команда створює достатньо, надіюсь, що невдовзі будемо краще їх реалізовувати.
— Позаду вже перше коло — це третина чемпіонату. Ви зіграли з усіма командами. Який матч для Дніпра-1 склався краще за інших, а яку гру хотілось би скоріше забути?
— Думаю, що самий змістовний футбол ми показали з Таврією-Сімферополь, а також хороша гра у нас вийшла з Реал-Фармою, коли нам вдалося реалізувати моменти і повністю контролювати гру. Дуже важкий матч вийшов у нас в Новій Каховці проти Енергії, де нас, відверто кажучи, суперник пробачив в кінцівці зустрічі, коли міг забити. Ну і з Металістом-1925 перша гра була дуже важка.
— До речі, саме з Металістом команді грати найближчий матч. Ти бачив дніпровсько-харківське протистояння, коли був у дублі Дніпра. Зараз, на твій погляд, матчі між командами цих двох міст також мають принципове значення?
— Безумовно, це дуже принциповий матч. Ми їдемо тільки за перемогою. Дуже ретельно готуємось до гри, розбираємо суперника. Команда у них підсилилась, стале грати ще більш якісно, ніж на початку чемпіонату, коли ми з ними вперше зустрічались. Це хороший, міцний суперник.
— Що у Харкові буде самим важким для нашої команди?
— Впевнений, що у матчі буде дуже високе напруження. На перший план вийде боротьба, тому обов’язково потрібно буде вигравати кожний двобій у суперника. Ну і потрібно буде забивати. З цим прийде перемога.
— Відчувається різниця між рівнем суддівства у другій лізі, та більш сильних дивізіонах? І що чекаєш від суддівства у Харкові?
— Звичайно, хочеться щоб судді взагалі не перешкоджали грати у футбол, і хочеться щоб, команди самі вирішували на полі, хто з них сильніший. Але я не скажу, що вони нам чимось заважають. Все одно, все тільки залежить від нас, як ми самі будемо грати. Якщо будемо забивати, то ніякий суддя нам не завадить перемогти.
Пресс-служба СК Днепр-1
Но, в различные годы, за наш «Днепр» Успешно Играло не мало коренных Харьковчан, это и Крамаренко и Ковалёв, и Лысенко, и Малько.
Так что завтра нужно «Металлист 1925» жахнуть и идти к первой строчке в данной лиге. Удачи Вам, Ребята.
У нас была сильная даже по европейским меркам команда (не ставшая чемпионом Украины не по футбольным, а совсем по другим понятным всем причинам) с квалифицированным тренерским составом, прекрасными игроками и твёрдой материальной базой, которая затем вследствие известных событий уменьшилась (если верить пожирателю семечек) в 10 раз. Червяк ведь заводится не в сушёном, а в сладком яблоке, повеяли новые ветры из старых задниц и понятно откуда растут ноги той задницы, в которой сегодня находится клуб, но тот поезд ушёл и назад дороги нет. Естественно, все тренеры и игроки покинули команду и клуб остался у разбитого корыта. Это двухкомандное корыто теперь составляют игроки, которых раньше никто из нас не знал и звали их никак. Теперь вместо Ротаня, Калинича, Канкавы и Матеуса есть Беляев, Когут, Назарина и Кулинич. Можно ли требовать от них проходов Коноплянки, голов Зозули и сейвов Бойко? Возможно ли получать эстетическое удовольствие от пасов в никуда Бровченко, бестолковой беготни Войцеховского, ударов в другую сторону от ворот соперника Логинова и промахов Варцабы в последней игре, если эти, извините за выражение, футболисты имеют примерно такое же отношение к игре в ногомяч, как консервы к консерватории? Самое печальное, что они в этом не виноваты – лучше играть они просто не умеют. Пингвин не может полететь, и глупо ждать от него полёта. Не стреляйте в пианиста, он играет как умеет, как говорили в своё время на Диком Западе. Это не их вина – это их беда. И наша тоже…
Что дальше? Можно сколько угодно мечтать, но это только в литературе фантазии и создание вымышленного мира – норма и способ освоения мира реального, а в жизни всё гораздо сложнее. Приходится жить не в символическом пространстве, а в материально и нравственно ощутимой реальности и следовать совету Спинозы: «не плакать, не смеяться, не ненавидеть, а понимать». Можно, конечно, уподобляться рабам античного Рима, выходящим на демонстрацию под транспарантом «Да здравствует феодализм – светлое будущее всего человечества!», т.е. мечтать о первой лиге и даже о, прости господи, УПЛ с такими суперклубами как Верес, Сталь или Мариуполь, но если Лопырёнку и Вакулко с горем пополам платят их жалкую (а больше они и не заслуживают!) июньскую зарплату в сентябре, то как можно говорить даже о таких радужных перспективах?
Считается, что надежда – это отложенное разочарование. Но не хочется быть пессимистом, людям свойственно надеяться на лучшее, поэтому я продолжаю болеть за ФКСК Днепр …