– Звичайно, коли йде гра, коли все виходить і є результат, хочеться продовжувати рухатися вперед і набирати очки, – посміхається Влад. – Нічого. Відпочинемо, попрацюємо на зборах, підзарядимо батарейки і станемо ще сильнішими.

 

– Судячи з рахунку в зустрічі з «Маріуполем» (3:0), яка підсумувала програму-2021, близькість відпустки вам не завадила.

 

– Ми з хлопцями неодноразово говорили про цю гру. Ще тури за три до фінішу всі погоджувалися, що вона буде складною саме в плані настрою та може привести до втрати очок. А зіпсувати кінцівку не хотілося. Тому й домовилися, що всі викладатимуться по повній. Мета одна – перемога. Підстібали один одного, тримали в тонусі. Підсумок відомий – відпочивати роз’їхалися в гарному настрої.

 

– У першій частині сезону «Дніпро-1» не втрачав «своїх» очок, вигравши всі матчі, в яких вважався фаворитом. У чому секрет?

 

– Справа знову ж таки в психології – ми звикли серйозно налаштовуватися на кожного суперника незалежно від його рівня та амбіцій. Плюс у команді вистачає технічних гравців, адаптованих до творчого футболу. Гра першим номером у нас виходить, якщо суперник надає простір на своїй половині. Втім, на тренуваннях ми готуємось і до менш зручних варіантів. Ділимося на два склади: перший захищається, сідаючи у низький блок, другий – намагається зламати насичену оборону. Таким чином награються комбінації, з’являються нові рішення – все це дуже допомагає під час матчів.

 

– Рік тому «Дніпро-1» вирушав зимувати після серії із шести поразок. Нині картина прямо протилежна. Вас самих нинішні результати, той самий розгром «Ворскли» (5:1), не дивують?

 

– Дивувало, швидше, те, що відбувалося 2020-го. Так, тієї осені у команді відбулася зміна тренера, коронавірус та пов’язані з ним обмеження накладали свій відбиток, десь нам не щастило… Але навіть на такому тлі «Дніпро-1» не виглядав безнадійним, і вся та купа поразок здавалась якимось непорозумінням. Що ж, сьогоднішні позиції команди – наочне свідчення того, що ми таки вміємо грати у футбол. А боротися за єврокубкові місця точно приємніше, ніж за виживання.

 

– Зазвичай, навіть забивши два м’ячі, ви не зупиняєтеся і не переходите на гру за рахунку. Вимога головного тренера?

 

– Так. Він просить нас не озиратися на результат і у будь-якому разі дотримуватися початкового плану. Не важливо, чи поступаємося ми чи ведемо – всі установки, що стосуються як оборони, так і атаки, залишаються в силі до фінального свистка.

 

– Успішні періоди для команди – по-своєму небезпечні. Чи доводилося Йовичевичу опускати вас з небес на землю?

 

– Ні, тому що він грає на випередження. Проводить, як кажуть, профілактику. Постійно нагадує: сьогодні важливим є те, що відбувається сьогодні. А те, що було вчора, ніхто вже не пам’ятає. Тренер повертається до цього посилу знову і знову – під час підготовки та після ігор. Як бачимо, його старання не пропадають даремно.

 

– Після матчів ваша команда збирається в коло, Йовичевич емоційно, буквально переходячи на крик, звертається до гравців. Коли зародилася ця традиція, яку, знаю, вже перейняв дехто з клубів УПЛ?

 

– Минулого сезону, коли після серії невдач нарешті прийшли результати. Задоволений підсумком однієї з ігор тренер покликав команду і постарався передати їй всі почуття, які переповнювали його. Так все й почалося. Щоразу він говорить щось нове, і щоразу його промова несе в собі потужну енергетику, яка заряджає та мотивує.

 

– Який із матчів у нинішньому сезоні викликав у Йовичевича найбільше роздратування?

 

– Думаю, програші лідерам – «Динамо» та «Шахтарю». Обидва рази ми виглядали непогано, але залишалися без очок – це і злило тренера. Навіть не злило – викликало розчарування. Злим, таким, що переходить на особистості, я Йовичевича, мабуть, ніколи й не бачив. Більшість часу він перебуває на позитиві і не втомлюється підбадьорювати нас. А те, як він тримав удар минулого року, як не давав розклеїтись команді, викликало одночасно і повагу, і захоплення.

 

– Ти сам важко переживаєш поразки?

 

– Після кількох років у системі «Динамо», де ми перемагали у 90% матчів, я на правах оренди виступав за «Арсенал» та «Карпати», вирішуючи зовсім інші завдання. В обох випадках ми боролися за виживання і програвали набагато частіше, ніж брали очки – звикнути було дуже непросто. Але тепер, отримавши певний досвід, я ставлюся до невдач куди спокійніше. Намагаюся проаналізувати гру загалом і свої дії, зрозуміти, у чому помилявся, зробити висновки і відпустити ситуацію.

 

– Як змінилася твоя гра після того, як «Дніпро-1» очолив Йовичевич?

 

– Він попросив мене іноді зміщуватися у центр під час наших атак, звільняючи фланг для півзахисника. Це дає мені більше можливостей – наприклад просунутися з м’ячем до воріт суперника, піти на загострення, пробити або вивести на удар партнера. У зустрічах із «Олександрією» та «Маріуполем» мені вдавалося заробляти пенальті саме під час підключень через центральну зону.

 

Для Йовичевича у футболі взагалі не існує дрібниць. Він звертає увагу на безліч нюансів, дає кожному з нас велику кількість корисних порад. Мета тренера – зробити нашу гру попереду максимально ефективною, і ми вже переконалися, що всі його фішки працюють!

 

– Мені здалося, чи цього сезону ти став активніше підключати праву ногу?

 

– Так і є – суперники змусили. Тепер вони цілеспрямовано блокують мене з лівого боку, тим самим нейтралізуючи мої головні козирі. Що ж, якщо так, я маю запропонувати їм щось нове і ускладнити їхнє завдання (посміхається).

 

– Один із твоїх ударів з правої перетворився на асист на Довбика, який вирушив на канікули лідером гонки бомбардирів УПЛ. Що, на твій погляд, робить Артема найкращим нападником чемпіонату?

 

– Він має всі якості, необхідні форварду. Артем фізично сильний і навіть зі своїм чималим зростом виділяється пластикою та технікою. Додайте сюди швидкість, добре поставлений удар. Можливо, гра у відборі не є його сильною стороною, зате хлопець багато переміщується і грамотно перекриває зони. Щодо його віддачі, роботи на тренуваннях – тут жодних запитань бути не може. Все це у купі й дає результат.

 

– У розмові зі мною Ігор Йовичевич зізнався, що єдина позиція, на якій у його команді немає конкуренції, – це позиція лівого захисника. Тобто можна розслабитися?

 

– Я б, може, і розслабився б, якби мої цілі обмежувалися виступами за «Дніпро-1». Тримав би рівень і ні про що не турбувався. Але справа в тому, що я хочу йти далі, хочу проявити себе в одному з великих клубів. Є конкуренція чи ні – через це, за великим рахунком, я не маю хвилюватися. Я прагну сам рости та вдосконалюватися. На тому й концентруюсь.

 

– Частину літньої підготовки до сезону ти провів у таборі «Динамо» – які враження?

 

– Насамперед кинулося у вічі те, як додали мої колишні партнери, мої друзі. Можу лише порадіти за них – це вже зовсім інший рівень! Щодо тренувань, то вони приносили насолоду. Організація, якість, різноманітність, інтенсивність – все за найвищим ґатунком.

 

– Чи спілкувався з Мірчею Луческу?

 

– Після одного зі спарингів на зборах він покликав мене – пригадав ситуації, в яких, на його думку, я приймав невірні рішення, підказав, як треба було зіграти правильніше.

 

А вже після того, як я повернувся до Дніпра, Луческу зателефонував – побажав удачі, уточнив, якою хоче бачити мою гру, як я маю поводитися поза полем. Виклав свій погляд на мою ситуацію, запевнив, що стежитиме за моїми виступами. Було приємно. Такий жест з боку тренера дуже важливий.

 

– Повернення в «Динамо» виглядало б привабливим, але й таїло б у собі невідомість. Твій нинішній клуб поки що не бореться за «золото», але тут ти – на перших ролях. Дилема?

 

– Для того, щоб зрозуміти, чи готовий я грати в «Динамо», я маю спочатку потрапити до його основної обойми. А щоб отримати свій шанс, потрібно набратися терпіння, якийсь час посидіти на лавці – це також очевидно. Але оцінюючи ситуацію глобально, я б надав перевагу регулярній ігровій практиці в скромнішій команді, а ні твердому статусу запасного в команді рівня «топ».

 

Якщо мене знову покличуть до Києва, я, звичайно, поїду і робитиму все, щоб проявити себе з найкращого боку. Хоча розумію, що одного мого бажання недостатньо – все вирішуватиметься на рівні керівників клубів та тренерів. Так що зараз я повністю зосереджений на виступах за «Дніпро-1» і завданнях, що стоять перед ним.

 

– І які ж ці завдання?

 

– Напередодні старту сезону ми націлювалися на одну з путівок до єврокубків, проте тепер, з урахуванням тієї гри та тих результатів, які демонструє команда, напевно, треба підвищувати ставки. Якщо ми віддамо третє місце, я в будь-якому разі вважатиму це невдачею.

 

footclub.com.ua

 

 

Дубинчак может вернуться в Динамо
16.12.2021 08:01
20
Защитник Днепра-1 попал в сферу интересов двух европейских клубов
18.12.2021 18:58
33
Теги: Владислав Дубинчак, Динамо Киев, СК Днепр-1