Поняття “кращих” завжди буде суб’єктивним, навіть індикатори їх визначення у кожного відрізняються і кожен вкладає у це якесь власне тлумачення. Що тут вже казати, якщо досі критерії, за якими вручають Золотий М’яч, не впевнений, що зрозумілі самим організаторам, через що і викликають багато суперечок (або неспроможність ці критерії чітко окреслити). Саме тому заздалегідь налаштовую вас на можливі несподіванки, бо, скоріш за все, не всі погодяться (скажу більше – за декількома іменами Я із самим собою до останнього сперечався), але, принаймні, кожну позицію буде детально аргументовано.

Одразу зазначу, що прийняв рішення залишити Артема Довбика поза конкурсом. В першу чергу, аби просто було цікавіше, адже такий маневр дозволяє вмістити та розкрити у цьому списку хоча б на одного футболіста більше, бо рівень Довбика і так усім зрозумілий, і, якби він брав участь у цьому моєму ранжуванні, то зайняв би 1-е місце. Але Я вирішив не висмикувати Артема з Каталонії для вручення SpielRate Awards, нехай собі відпочиває, тому обійдемося без його присутності і сконцентруємо увагу на тих п’яти гравцях, які також заслуговують бути відміченими. Тож, ТОП-5 кращих гравців СК Дніпро-1. Мій вибір. Розпочинаємо серію публікацій, які тут будуть з’являтися протягом дня. 

5. ДОМІНГО БЛАНКО. 23 матчі, 4+1 (голи + результативні передачі)

І одразу перша несподіванка. Це випадок, який дещо схожий із випадком Довбика – якби підсумки року підводити станом на той момент, коли Домінго ще був у клубі, – мало у кого би виникли сумніви щодо справедливості його знаходження у цьому рейтингу. Але так як він залишив Дніпро майже 4 місяці тому, варто аргументувати цей вибір. Я в принципі високо котирую ту енергічність та наснагу, з якими він вступав майже кожного разу у гру, наскільки він був спроможний безперервно діяти в межах та іноді за межами свого функціоналу: обводив (в УПЛ минулого сезону робив по одному обведенню кожні 18 хвилин), збирав на собі порушення, інтенсивно пресингував, добігав до власної штрафної і робив виноси з воротарської, ставав опцією між лініями, забивав, врешті-решт. Хто зараз у Дніпрі є подібним до нього за шириною функціоналу? Ну і ще один вагомий для мене фактор – саме його гол став переможним у матчі, який забезпечив (зараз не дивимось на кабінетні рішення) СК історичне срібло чемпіонату. Хтось скаже, що краще б і не забивав, і тоді б зараз гарантовано грали у ЛК. 

Моя відповідь така. На фіг взагалі тоді виходити до єврокубків, щоб кожного разу боятися, що не зможеш пройти жодного з трьох суперників? Другий момент – ви ж не думаєте, що Динамо завжди буде робити такі подарунки долі та випадати з топ-3? Враховуючи поточний фінансовий стан справ у Дніпрі-1, є великі сумніви щодо перспектив покращення минулосезонного результату. Тому до єврокубків вийти ще встигнемо, а от увійти в історію як одна з чотирьох команд за час існування УПЛ (окрім Шахтаря), яка випередила у турнірній таблиці київське “Динамо”, – далеко не щорічна акція. Для мене той гол має велику значущість, бо як мінімум це друге місце не виглядало як подарунок. Ясно, що через ненавмисний або навмисний провтик Зорі з гравцем, який не мав права грати, СК все одно опинився би вище. Питання у сприйнятті. Без цього голу, було би багато розмов, що Дніпро-1 зайняв друге місце незаслужено. 

Причини, через які не фінішував вище 5-го місця: у 2023 році провів лише половину дистанції; як для такого мувсету, все ж, недостатньо багато виконав результативних дій; іноді доволі швидко згасав; у вирішальних матчах за право “залишитися в Ужгороді”, зробив замало як для свого рівня. Під кінець бракувало мотивації.

4. СВАТОК & САРАПІЙ.
Сваток: 39 матчів, 0+1
Сарапій: 38 матчів: 5+1

Подвійна позиція. Вирішив, що винесення будь-кого з них на більш високу позицію буде неправильним. Аргументую. Статистично вони дуже близькі гравці, і, ясна річ, що мова зараз іде не про забиті м’ячі. Сваток має перевагу у кількості виконаних точних передач за матч (60,7 при 91% точності проти ) та за відсотком виграних дуелей: 51% проти 45% (але у Сарапія більше таких дуелей), при цьому, Сарапій статистично краще віддає довгі – 5,3 за матч при 62% влучності проти 3,3 та 56%, та має кращий відсоток успішності верхових єдиноборств. 

Коротше, якщо немає бажання переварювати велику кількість цифр – основна теза полягає в тому, що за статистикою +- рівність. Можливо, з невеликою перевагою Еда.

Зі статистикою приблизно ясно, але є ще гра у ключових епізодах та результативність. Результативність Сарапій одразу забирає без питань: 5 голів проти 1. Щодо результативних помилок, питання неоднозначне. Як Я його для себе вирішив (у загальних рисах). Сваток, за моїми спостереженнями, припустився більшої кількості позиційних помилок: пропущений 1-й гол від Славії, гол від Полісся, 1-й пропущений м’яч у грі 1-го кола проти Ворскли (єдиноборство зі Степанюком), невпевнені дії під час вирішального голу протистояння за Спартаком Трнава, незграбна дія, яка закінчилася голом у матчі проти Шахтаря та майже увесь другий тайм із Чорноморцем, враховуючи другий пропущений гол. Ледь пальці не закінчилися, доки рахував. 

Проти Сарапія свідчать пропущений м’яч від АЕКа, на який, все ж, він мав реагувати, фол біля штрафної, який конвертувався у влучний постріл Авагімяна у грі з ЧО, а також розподіл відповідальності зі Сватком за гол проти Полісся. 

Можливо, щось забув. Не ставив за ціль пригадати всі їх помилки, перелічив тільки ті, які найбільше запам’яталися. Станом на зараз, Сарапій наче виглядає переконливіше, але це не все. Саме його червона картка на 5-й хвилині призвела до початку проблем зі Спартаком. Відповідно, матч-відповідь він також пропустив. Окрім цього, він ще був вилучений у грі з Минаєм, що теж закінчилася неприйнятним результатом (1:1). Ще й матчі пропускав через ці вилучення, що спричинило подальші перетурбації зі складом, тобто погіршення якості складу через відсутність Сарапія, яку він сам і спричинив. 

Ще дві розгромні поразки (від Шахтаря 0:3 навесні та 0:3 восени від Кривбасу) сталися за відсутності Олександра Сватка. Тобто, як не крути, статистика доволі красномовна. 

Тепер в мене таке враження, що Я цих двох обирав не на 4-е місце кращих гравців, а на 1-е місце серед гірших. 

Тому тут треба перефразувати питання, яке Я ставлю після кожної позиції рейтингу (чому не поставив вище), і запитати: “Чому не нижче?”. Відповідаю. Зрозумійте правильно – наш центр захисту насправді дуже серйозно укомплектований. Якщо би ми так само переймалися через умовний Чорноморець, то нарахували би набагато більше критичних помилок у гравців центру захисту. Більшість сходила з розуму від Салюка і питалась, чому він не грає у старті збірної на молодіжному Євро. Достатньо глянути лише його ігри проти Дніпра та ЛНЗ – 3 критичні помилки у захисті, які призвели до голів у ситуаціях, які не спонукали до цього. Питання: скільки таких ігор знадобилося б, аби попросили поставити Сватка та Сарапія назад?

До речі, потрапляння Адамюка у цей рейтинг також розглядалося: він провів потужну весну, допомагаючи команді набирати очки своєю грою на стандартах, та осінь – підключався до атак, створював команді ширину і віддавав передачі. Але якраз гра у захисті, що для його профілю є визначною, не вразила мене з хорошого боку. Позиційні помилки проти Панатінаїкосу, які призводили до небезпечних моментів (при в цілому його непоганій грі), незграбні дії один в один проти Невертона, небезпека з його флангу проти ЧО, який грав у меншості, програне єдинобоство Родрігесу, після якого закрутилася перша гольова атака Ворскли, – як мінімум ці події + загальні враження не дозволили мені його додати до цього списку.

До останнього кожен з фінальної трійки міг зайняти будь-яке місце з першого по третє. Розставити по місцях так, аби вся ця справа хоча б у моїх власних очах виглядала справедливо, викликало у мене певні складнощі, бо кожен з цієї трійки заслуговує на першу сходинку, але у підсумку, якихось сенсацій не буде. 

3. РУСЛАН БАБЕНКО. 35 матчів, 1+2

У початковій версії розподілу місць, Руслан розташовувався на 2-й сходинці, мотивувався цей вибір безальтернативністю Бабенко у своїй ролі: чергування середніх, коротких та довгих передач, лідерством серед опорників за кількістю перехоплень – 6,9 за гру, великою кількістю повернень м’яча – 10,3 за гру та великою значущістю у просуванні м’яча вперед. Без нього інколи наші центральні захисники просто не могли впоратися, тому гравець із хорошим баченням пасових ліній, яким є Бабенко, нерідко приходив їм на допомогу, вирішуючи це питання. Справжній диригент.

Велику різницю у грі Дніпра-1 з Русланом та без, ви могли помітити у весняному поєдинку проти Шахтаря (так само і без Сватка), де його намагалися замінити Танковським, який дещо інший за функціоналом виконавець, що призвело до, м’яко кажучи, невтішного результату – два голи були забиті із зони опорного, в обох моментах гравець його позиції міг би зіграти дещо інакше. 

Руслан, у свою чергу, теж не завжди був стабільним: обрізка та підкат, які коштували команді чисельної рівності у вирішальній грі проти все того самого Спартака Трнава (ця команда поки фігурує в описанні до кожного із сьогоднішніх номінантів), окрім цього, можна ще згадати не забитий пенальті у ворота “Минаю”, який міг вивести команду, граючи у меншості, вперед, а далі грати по результату, але то вже таке – не зовсім про гру опорного півзахисника. 

З хорошого можна ще згадати переможний гол “Поліссю” у компенсований арбітром час, завдяки якому, команда змогла розпочати сезон УПЛ на позитивній ноті, хоча, на жаль, ця позитивна нота якось не дуже вплинула на подальшу “симфонію” у виконанні Дніпра-1 у подальших матчах. 

Чому не вище? Не завжди діяв впевнено; має доволі посередній відсоток успішності єдиноборств, особливо повітряних; не часто, але припускався позиційних та технічних помилок (обрізок). Ну і останнє – ті номінанти, які йтимуть наступними, все ж, мають трохи більше аргументів на свою користь. 

2. ОЛЕКСІЙ ГУЦУЛЯК. 35 матчів, 8+1 +2 зароблених пенальті.

В першу чергу, вітаємо з нещодавнім днем народження та бажаємо якомога більше забитих голів у складі Дніпра-1. 

Прийняв рішення розмістити на другому місці саме Гуцуляка вже у процесі того, коли писав цей пост. За обсягом роботи, Гуцуляк є, напевно, номером один у команді. Якщо хтось пам’ятає відео “П’ять причин, чому Гуцуляк має бути основним форвардом Дніпра-1”, яке нині заблоковане і яке мало більше ситуативну актуальність (коли всі, хто був номінальними нападниками на той момент, банально не тягнули), ви могли спостерігати протягом цього сезону багато співпадінь у його грі із прикладами на тому відео.

Одним з підтверджень його користі є 10,6 виграних єдиноборств за гру – більше не має будь-який гравець Дніпра-1, а найближчий переслідувач у команді – 6,9. Для порівняння, він має більше виграних єдиноборств, ніж навіть такі футболісти, як: Дібанго з Кривбасу – 10,5 виграних єдиноборств за гру, 196-сантиметровий Будківський з Полісся – 9,5 в.є/гру. І тільки Салюк (12,1) є єдиним футболістом на всю лігу, який виграє єдиноборства частіше, ніж Гуцуляк. Перемотайте цей пост знайомим хейтерам) або тим, хто пише про “лінивий”, “ледачий” і тд. 

Насправді, навіть не будучи хейтером, багато хто може перебувати у стані певного дисонансу: звідки стільки виграних єдиноборств? Річ у тім, що у Дніпрі Гуцуляк компенсує недостатню інтенсивність у боротьбі форварда, і тому є цільовим гравцем – таргетменом. Саме на нього іде переважна більшість лонгболів, і навіть під час матчів ви могли чути підкази Максимова, аби вводили на Гуца. Тобто Олексій розташовується на фланзі, але виконує частину форвардської роботи. Тому такий показник не означає, що Олексій майже краще за всіх бореться у Лізі, а є скоріш умовами, у які він потрапив у цій команді. Бо якщо дивитися на відсоток – він доволі посередній, тільки 39%. Для гравця атаки це +- нормальний показник (у Філіппова 28%), бо в атаці важче вигравати єдиноборства, ніж у захисті, це статистичний нюанс. При цьому, має аж 51% виграного повітря, що вже дуже і дуже пристойно. Для порівняння – у Сікана 50%, у Ярмоленко – 33%, у Філіппова – 25%. 

Також, серед усіх правих вінгерів чемпіонату, Олексій є лідером за кількістю вдалих перехоплень та виносів за матч, що демонструє те, наскільки він залучений у командні дії при грі у фазі захисту.

Чому не вище? Особисто для мене не вистачає гостроти та ключових дій від нього. Наприклад, за обведеннями та ключовими передачами, він поступається одразу шести правим вінгерам чемпіонату. Це, якоюсь мірою теж зумовлено більше його роллю у команді, але нерідко йому дійсно не вистачає винахідливості або навіть твердості у ситуаціях, коли треба розставатися із м’ячем. Ну, якби він ще й тут був серед авангардистів, то вже не грав би не тільки у Дніпрі-1, а і взагалі в українській лізі.

1. ОЛЕКСАНДР ПІХАЛЬОНОК. 41 матч, 5+12 +1 зроблений пенальті

І, все ж, переможцем цієї номінації, справедливим та заслуженим, стає Олександр Піхальонок. Найбільш результативний з усіх конкурсантів – сумарно здійснив 18 гольових дій, якщо рахувати разом із заробленим пенальті в матчі із Металістом 1925 минулої весни, який реалізував Довбик. 

Олександр рідше виграє боротьбу, ніж попередні учасники списку, має гірший відсоток боротьби, припускається тактичних помилок у діях проти м’яча, але все це компенсується його колосальним внеском у атакувальні дії команди: ключові передачі (паси під удар); паси врозріз, які викривають та розкривають вади та прогалини у захисті суперників; удари з відстані, які завжди загрожують воротам суперника та змушують зустрічати Піхальонка одразу, а не сидіти у низькому блоці. 

Разом із Буяльським є лідерами УПЛ за кількістю ключових передач в середньому за матч – по 2,5. А також став кращим асистентом у минулому сезоні. Втрата Артема Довбика позначилася і на його асистентському доробку – 4 гольові передачі в УПЛ (минулого сезону віддав 10), у команді за цим показником він ділить першу сходинку разом із Володимиром Адамюком. 

Тож, відзначимо Олександра. Гадаю, що ні в кого не має бути заперечень щодо справедливості його першого місця, хоча і найближчі “переслідувачі” не сильно відстали – вони були збалансованішими з точки зору атаки/захисту, але створювати та приносити результат, все ж, дещо важче, ніж руйнувати, тому саме на Піхальонку зупинився мій вибір. Бажаємо Олександру у подальшому принести багато користі Дніпру-1: результативними діями або фінансово – за рахунок переходу у правильний, як для себе, так і для Дніпра-1, клуб. 

Ось таким чином вирішив пiдвести пiдсумки ефективностi футболiстiв Днiпра-1, більш коротко точно не вдалося би так розкрити вплив на результати вiд кожного гравця зi списку. Хоча, як на мене, то це все одно доволі стисло, адже умістити в один пост зміст 30-40 матчів, які майже кожен з них провів, неможливо, але Я постарався. Пишіть, чи вам сподобалось. Пропоную вам також поділитись своїм вибором та написати, хто на вашу власну думку був би у вашій ТОП-5 гравців Дніпра-1 у 2023 році. 

Матерiал пiдготовлений каналом SpielRate. Пiдписуйся, аби читати бiльше про неочевидну сторону футболу та Днiпра-1.