«Полісся» – «Дніпро-1». Короткі підсумки
Майже два роки «Дніпро-1» не приймав участі в Кубку України. Вчора дніпряни попрощалися із цим турніром мінімум ще на рік. На зв’язку Артем Александров.
➡️ Національний кубок, на відміну від чемпіонату, швидкоплинний турнір. Клуби УПЛ, які зайняли в минулому сезоні місця з першого по дев’яте, розпочинають боротьбу за кубок з 1/8. Кожний раунд складається з однієї гри. Включаючи фінал це лише 4 матчі.
На довгій дистанції чемпіонату (30 турів) менше випадковостей, з більшою ймовірністю перемагає найсильніша команда. В кубку майже немає випадкових переможців, але різниця в тому, що з більшою ймовірністю може перемогти не однозначно найкраща команда, а та у якої найвдаліше зійшовся пазл.
Адже при такій короткій дистанції фактор везіння відіграє більшу роль, ніж протягом довгого чемпіонату. Для прикладу вчорашній виліт із кубку «Динамо». Після їх програшу, ніхто ж не буде говорити, що «Оболонь» сильніша, ні, просто «Динамо» програло конкретно взяту гру, таке трапляється у футболі. Тому робити серйозні висновки із вильоту «Дніпро-1» не варто.
➡️ По грі хочу відмітити один момент. Перший тайм був одним із найкращих, які дніпряни проводили в цьому сезоні, їм вдавалось майже все. Багато в чому це стало можливим завдяки тому, що «Полісся», граючи в середньому блоці, не чинило тиск на останню лінія гостей. Це давало час нашій парі ЦЗ подовгу розігрувати м’яч з Бабенко та Піхальонком, який часто опускався за м’ячем.
В другому таймі одразу все змінилось. Калітвінцев випустив Кушніренка, Танковського та Макуану (всі гравці стартового ростеру). Після цих замін господарі стали вище пресингувати та чинити тиск на наших центральних захисників. Коли Сваток та Сарапій змушені були швидше розпоряджатися м’ячем, отут і вся гра дніпрян розвалилася, як картковий будинок. Матч став більш відкритим в обидві сторони, стало більше хаосу та передач в боротьбу.
➡️ Після гри Максимов залишив післяматчевий коментар. Хотів би більш детально його розібрати. Слово Юрію Вільйовичу, – «у суперника було на один день більше для підготовки, а ми небагато відпочили і готувалися до гри на третій день тим же самим складом».
Саме так, «Полісся», як і в суботу проти «Миная», так і вчора, грали вдома. Вони не витрачали час на переїзд, на відміну від «Дніпра-1», яке за 4 дні зіграло дві гри, та ще й обидві гостьові. Спочатку потягом від Дніпра до Львова, потім автобусом із Львова до Житомира. Команда не те що часу на підготовку, навіть на відновлення не мала часу.
В зрівнянні з грою проти «Зорі», Максимов зробив лише одну заміну. На правий фланг захисту замість Пуріти вийшов відновлений Адамюк. Що в свою чергу робить Калітвінцев, команда якого не мала ніяких логістичних питань, робить одразу 9 змін в складі! В старті в обидвох матчах виходить лише Бойко (ГК) та Чоботенко (ЦЗ).
🗣 І у мене питання, що заважало Максимову провести більш ніж одну зміну в складі, адже в заявку дніпрян навіть багато хто не потрапив: Юрчук, Філіппов, Маркос Андре, Горбунов, Каплієнко, Федорів. У житомирян всі 5 гравців, які вийшли на заміну, крім вищеназваних Кушніренка, Танковського та Макуани, пізніше з’явились Грицюк та Назаренко, були гравцями старту з попередньої гри в чемпіонаті. Тоді як у гостей із тих, що вийшли вчора на заміну, лише один Пуріта грав з перших хвилин у попередній грі.
Тому й на овертайм у гостей банально не вистачило сил, коли втомлені Гуцуляк, Рубчинський, Піхальонок, Бабенко ледь переставляли ноги. А заміни, які мали посилити гру «Дніпра-1», насправді її послабили, одна зворотня заміна Ківінди чого тільки коштує.
➡️ Даніеля хочеться підтримати та побажати сил та терпіння в адаптації до дорослого футболу. Йому лише 19, вся кар’єра попереду, але в найближчих матчах за першу команду ми його не побачимо, що відкриває шлях Філіппову та Маркосу Андре. Ківінді доведеться знову доводити, що він гідний бути в складі першої команди.
Багато в чому автор правий, але здається наступаємо на граблі минулого року. Що маємо крім основного складу, який, до речі, награє нову тактику з вертикальним футболом, і не все вдається (скільки пасів віддається в нікуди?). Я навіть не стану говорити про дуже цінних гравців типу: Пасіч, Філіппов, Федорів, а скажу лише про основу:
В нападі Когут-не швидкий, фізично не витягує, примітивний по ударах в ствір (не нападник). Знаменитий Гуцуляк-якщо за гру вдається 2-3раза обіграти суперника, то вже супер. (не в формі). Лєднєв (не в формі), а може Луческу побачив, що чекати чогось кращого не варто. У Піхи голова світла, але ноги інколи підводять. Бабенко-перестрибнути себе не дозволяють фізичні дані. Рубчинський (наша надія) б'є часто, але скоріш за все або "гладить" м'яч, або все мимо. Сарапій (цемент)-у кожному матчі обрізається. Сваток(капітан) може і "напихує", але чи є прикладом стабільності? Кравець: помилятись може кожний, але коли до кінця матчу залишається 2 хвилини, а він лупить світ за очі-і це призводить до голу у відповідь і до програшу-слів нема. Воротар на рівні, Адамюк грає як може. А хто з лавки може зіграти краще за основних-знає тільки тренер. Може хто з молоді?
Якщо команда намагається пройти в зону ЄК, а саме таку задачу керівництво поставило Максимову, вона повинна мати глибину складу. Без якісних та конкурентноздатних дублерів, претендувати на щось серйозне шансів мало.
Із молоді хочеться вірити у прогрес Ківінди, Гаджиєва, Вітіньо та Маркоса Андре