— Денисе, чи можете порівняти, де кращий мікроклімат — в Динамо, Оболоні, Кривбасі чи у вашій нинішній команді?
 — Однозначно — в Дніпрі! У нас підібрався згуртований колектив, один із найсильніших в Україні. Усі хлопці чудово спілкуються один із одним, мають дружні взаємини. У всіх професіональне ставлення до футболу. У команді панує така атмосфера, що із задоволенням у неї занурюєшся.

 

— Які враження від першої частини сезону?
 — Може, трохи зіпсували кінцівку. Але загалом враження позитивні: ми — серед лідерів чемпіонату, не втратили шансів поборотися за найвищі місця, пробилися в наступний раунд Ліги Європи.

 

— Із Фіорентиною тяжко було змагатися за перше місце в групі?
 — Це команда дуже хорошого рівня, один із лідерів італійської першості. Із такою командою цікаво грати, але, водночас, і важко. Ми старалися, викладалися максимально, прагнули добитися результату. Десь трохи не пощастило.

 

— Які матчі у чемпіонаті можете занести в актив? Мабуть, найяскравішим був поєдинок із Шахтарем?
 — Справді, було багато матчів, про які приємно згадати. Із гірниками — в тому числі. Але не став би саме цю гру виокремлювати. У нас і в низці інших поєдинків багато чого виходило, не тільки в плані результату, а й гри. Лише деякі матчі провели нижче свого рівня.

 

— Чого не вистачило в дограванні з Металістом?
 — Непросто грати в матчі, який розтягнувся на півтора місяця. У першому таймі було одне налаштування, одні емоції, а в другому, на який виходили за рахунку 2:1 на нашу користь, десь підсвідомо думали про те, як утримати цей результат. Вийшло так, як вийшло. Проте підсумкова нічия, вважаю, відповідає рівню матчу.

 

— Відкриттям чемпіонату став Роман Зозуля, з яким ви знайомі ще з часів Динамо. Цей нападник змінився в Дніпрі?
 — Думаю, неозброєним оком видно, що в Дніпропетровську Зозуля дуже сильно виріс як футболіст. Роман зараз основний гравець не тільки Дніпра, а й збірної України. Головне — в нього повірили, дали шанс. А він, у свою чергу, значно розкрився, в тому числі, й як особистість, і, на мій погляд, повністю виправдовує довіру.

 

— Згодні з Хуанде Рамосом, що наш чемпіонат не зовсім чистий?
 — Цю тему не хочу обговорювати. Завдання футболіста — виходити на поле й показувати свої можливості. А суддівство й інші питання не в нашій компетенції.

 

— Ми проводимо традиційне голосування, за підсумками якого найкращими футболістами року стали Андрій Ярмоленко й Євген Коноплянка. Ви кому віддаєте перевагу?
 — Не стану нікому віддавати перевагу. У кожного свої сильні сторони. Але обидва показують дуже високий рівень гри.

 

— Серед воротарів найкращим став Андрій П’ятов. Згодні, що він зараз номер один в Україні?
 — П’ятов — досвідчений голкіпер високого рівня. Він уже не вперше перемагає в подібних опитуваннях і фахівців, і журналістів. Якщо так оцінюють гру Андрія, то, мабуть, заслужено його визнають найкращим серед вітчизняних воротарів. Але важливо, що своїми діями він приносить багато користі Шахтареві, та збірній країни.

 

— Вас у національну команду досі жодного разу не викликали. Не втрачаєте надії?
 — Пробитися в збірну — моя заповітна мрія. Надію абсолютно не втрачаю. Роблю все від себе залежне, в кожному матчі граю з повною самовіддачею, тож хочу довести тренерському штабу національної команди, що я гідний того, щоби на мене звернули увагу.

 

— У вас ще півроку — контракт із Дніпром. Чи хотіли би залишитися у цій команді?
 — Ще рано про це говорити. Зараз думаю тільки про те, як допомогти Дніпру. Ближче до завершення моєї орендної угоди, яка спливає після завершення сезону, буду вже розмірковувати, де далі продовжувати кар’єру. На даний момент мене все влаштовує в Дніпрі. Дуже радий, що тренер мені довіряє, я отримую постійну ігрову практику, відтак зараз насолоджуюся футболом.

 

 

ukrfootball.kiev.ua

 

Теги: Бойко, Днепр, трансферы