Пропонуємо Вам витримки з інтерв’ю екс-голкіпера ФК Дніпро Євгена Боровика:

 

«…Кривий Ріг познайомив мене з Олегом Тараном. Він дав мені шанс перший раз зіграти у Вищій лізі. Це був 2006 рік.

 

У нього була повна довіра до футболістів. Коли в Кривому почали гроші закінчуватися, кожен з нас бився за себе і за тренера, який не заважав тренуватися, грати. Тобто ми робили все по-максимуму за нього і за всіх людей, які обслуговували нас: від кухаря або тих, хто нам готував форму, і до масажистів або охоронців на базі. Таран до всіх ставився як до своїх дітей. Тому з ним і був такий результат.

 

Відчувалося, що Кривбас і Дніпро не чужі один одному клуби. Завжди були заруби. Дніпро не раз з нами втрачав очки, ми навіть обігравали його. Коли йому кров з носу потрібна була перемога, ми вигравали. Тобто ніяких закулісних ігор ніколи не було. Той же Арсенал, Кривбас, Волинь — з якими перетиналися інтереси [всі ці клуби входили в одну так звану групу Приват] — всі завжди билися. Дніпру ні з ким не було легко з клубами зі свого оточення…».

 

«…2009 року я став гравцем Дніпра. У клубу фінансування хороше було і база шикарна — умови всі були. Команда чудова: збірок тоді скільки грало. Чоловік п’ять-шість божевільних. Чому Дніпру чогось не вистачало для більш високих результатів? Просто, мабуть, інші команди хотіли більше займати третє або більш високі місця. Плюс десь втручався зовнішній фактор.

 

Тільки в 2014 році Дніпро зміг піднятися вище третього місця в Прем’єр-лізі. Я в той час вже не був у клубі. Але всі все бачили. Тут двох думок бути не може: хто хотів займати третє місце, виходив на нього будь-якими шляхами. Хто грав чесно — залишався ні з чим…».

 

 

ua-football.com