Єзерський: Мені чотири рази ламали ніс, але я нічого не розповідав
4601
Тренер Дніпра Володимир Єзерський розповів про останній матч його команди з Шахтарем та оцінив перспективи молодих футболістів дніпропетровської команди.
— Коли зустрічаються дві команди, котрі не тільки знаходяться у верхній частині турнірної таблиці, а й між якими в останні роки відбувається принципове протистояння, то велика кількість боротьби – річ прогнозована, — розпочав нашу розмову Володимир Єзерський. — В останні роки в очних зустрічах Дніпра та Шахтаря арбітри часто помилялися у бік однієї з команд. В останньому матчі , вважаю, в першому таймі арбітр впорався зі своєю роботою, а ось у другому — вже були запитання по незрозумілим карткам. Не хочу нікого звинувачувати, але певні симпатії з боку арбітра були на користь Шахтаря. Це моя особиста думка.
— Вже у другому таймі, а особливо в другій його половині Шахтар мав більше нагод відкрити рахунок…
— Треба говорити про передумови такого розвитку подій. У нас був непростий недільний цикл, який розпочався з матчу проти київського Динамо. Потім ми в Азербайджані провели бойову гру з Карабахом. Після чого у нас було мінімум часу на відновлення. Шахтар, провівши матч Ліги чемпіонів, мав більше часу на відпочинок та підготовку до матчу. Але наші хлопці вийшли і гідно провели гру, а також продемонстрували досить непоганий футбол.
— Ви погодитеся, що гравцям Дніпра часом було не просто зупинити швидких та мобільних бразильських виконавців Шахтаря?
— Знову ж таки, треба розуміти, який графік мала кожна з команд. У нас був матч із Карабахом, який мав вирішальне значення з точки зору подальших перспектив у Лізі Європи. А що стосується виконавців… Звичайно, якщо брати в цілому, то рівень конкуренції з точки зору технічного виконання у підопічних Луческу вищий. Але в плані організації гри ми мали кращий вигляд.
— Ви, коли ще самі вихидили на футбольне поле, ніколи не поступалися у боротьбі. Як оцінюєте резонансний епізод, що стався між Калінічем та Степаненком?
— За свою кар’єру я провів більше 400 матчів, тому розумію, коли гравець навмисно, а коли — не навмисно завдає травми. Калініч не хотів травмувати Степаненка. В такому матчі мала бути напруга і чоловіча боротьба. І вона була! Все було в рамках правил, за виключення вилучення Бартуловича. Калініч – не грубіян на полі. З його боку я не бачу системності гри ліктями під час матчу. Це не Брандао і не Фернандіньо. Так, хорват має грізний вигляд, але діє — в рамках правил. Я багато грав і знаю, що буває, коли у протистоянні в якомусь конкретному епізоді зустрічаються два футболісти, котрі не хочуть поступатися. Буває, що під час боротьби гравці б’ють один одного головами.
Хотів би застерегти всіх експертів, колишніх суддів, а особливо членів КДК: приймаючи якесь рішення всі мають керувалися буквою закону. Розглядаючи цей епізод треба взяти до уваги, що першим правила порушив саме Степаненко. Не було б цього порушення — не було б і падіння Калінича. Коли проти хорвата порушили правила, він втратив координацію і падав. І в жодному разі навмисно не чіпав Степаненка. Він не солдат, який, падаючи, має тримати руки по швам. Є механічний фактор — при падінні руки в сторони. Я б застеріг людей, які говорять, що треба дивитися повтори. Не забувайте, поруч був суддя. Він спочатку показав фол з боку гравця Шахтаря. Арбітр оцінював ситуацію, знаходячись поруч. Рефері виніс правильне рішення. А диво-експерти мають розуміти, що розглядати цей епізод окремо треба було б тоді, коли його проігнорував би судя, а зафіксувала лиге телекамера. А так арбітр все бачив.
Якщо керуватись такою логікою, то якщо рефері не побачив пенальті, то треба переглядати цей момент і потім у наступному матчі уже на першій секунді команда, якій не, скажемо так, не пощастило, має пробивати пенальті?
Я з повагою ставлюся до Шахтаря та до Степаненка. Але та атмосферу, яка зараз створється навколо Дніпра, нікому не потрібна. Якщо КДК прийме рішення до якого його закликають, я цього просто не зрозумію. Виходить, хтось дуже не хоче, щоб цей футболіст грав.
Калінич — один з тих футболістів, котрі популяризують наш чемпіонат, роблять його привабливим для глядачів. Цей футболіст якраз набрав ігровий тонус. Якщо такі механізми запускаються вже зараз, то важко уявити, що буде наприкінці завершенні чемпіонату. Дніпро в останні сезони натерпівся від різних помилок. Хотілося б більше говорити про футбол, а не про навколофутбольні речі. Нехай КДК і Федерація не такі моменти розглядають, а думають, як клуби зберегти. Щоб друге коло розпочала така сама кількість команд.
За свою футбольну кар’єру я чотири рази ламав ніс і тричі мені розсікали брову. Але ніхто не пригадає, щоб після цих епізодів я щось публічно розповідав. Степаненку хочу побажати одужання та відновлення, щоб він міг якнайшвидше допомогти національній команді.
— Багатьох цікавить, як прогресують молоді дніпряни — Мігунов та Лучкевич…
— У першу чергу, хочу сказати, що коли пригадати всю тренерську кар’єру Мирона Маркевича, то виявиться, шо він, можливо, виховав найбільше гравців для національної збірної. Не буде виключенням і Дніпро. У Лучкевича та Мігунова — велика перспектива. Але тепер запитання, як вони впораються з довірою тренера. Важливо, з яким бажанням хлопці працюють на тренуванні. Вони, немов у школі, всі слова наставника стараються запам’ятати, а потім — перенести почуте на поле. В їхньому віці важливо переборити себе й правильно сприймати те, що говорять тренер і партнери. Серед гравців Дніпра багато досвідчених виконавців, які мають передати молоді досвід. Коли досвідчені допомагають молодим, варто очікувати прогресу команди.
— Очікували, що Валерій Лучкевич може стати одним із відкриттів старту сезону?
— Ми бачили, як він старається під час зборів у контрольних матчах та на тренуваннях. Його стиль мені дуже нагадує гру його батька, з яким мені доводилося виступати в одній команді. Я про настирність та бажання. Є надії, що Валерій виросте у дуже сильного футболіста. Чи телефонує його батько? Це питання до Сергій Миколайовича Нагорняка. Він з ним постійно у контакті.
