Володимир Танчик: Ці півтора року у футбольному житті були найвдаліші

– Володимире, думаю, ні для кого не секрет, що Танчик 34 і безпосередньо номер був узятий на честь радянського танка українського виробництва – Т-34, чому свого часу взяли саме цей номер?

– Ідея була не моя. Я перейшов з академії до дорослої команди «Княжа», коли настав час вибирати номери на сезон, тренер сам обрав для мене цей номер 34. Він розповів історію про легендарний швидкий танк, який, на його думку, характеризував мене. Мені «зайшло» і з того часу я -Т34 (посміхається).

– За ігрову кар’єру ви змінили 11 клубів, “Дніпро-1” став для вас 12-им, період перебування в якому клубі запам’ятався вам на все життя? Може було щось специфічне на кшталт ситуацій у футболістів Кварцяного бігаючих крос у бронежилетах? Чи, навпаки, щось дуже приємне, що відклалося в пам’яті?

– Час перебування в кожному клубі був різним та запам’ятався своїми моментами. У Харкові були заповнені сорокатисячні трибуни з божевільною атмосферою, у Севастополі збиралося 7 тисяч, але святкова атмосфера була не гірше. У Дніпрі через війну стадіони порожні, але вся команда як велика родина і ці півтора року у футбольному житті були найнасиченіші та найвдаліші для мене. «Княжа» та «Львів» були першими кроками у футбольному житті та яскраво запам’яталися. Були й промахи у виборі команд, але це також потрібний досвід у кар’єрі футболіста.

– У матчі-відповіді з Панатінаїкосом ви отримали пряму червону картку і були незадоволені рішенням судді. Якщо вірити статистиці, то це була чи не ваша четверта червона за всю кар’єру, а тут ще й пряма, як прокоментуєте цей епізод?

– Червоною карткою я був, м’яко кажучи, «незадоволений», максимум це мала бути жовта і в цілому по грі відчувалося упередження суддів.

– Як вам у ролі “джокера”? Чи комфортно входити в гру по ходу матчу чи краще з перших хвилин?

– Звичайно, хочеться виходити з перших хвилин в основі, але навіть якщо виходжу на заміну, я налаштований допомагати команді і віддавати всі сили.

– У вас одна з найкращих швидкостей у команді, як вам вдається зберегти за собою швидкісні якості?

– Швидкісні якості допомагають мені зберегти шоколад, який дуже люблю (посміхається), але й регулярні тренування швидкісних якостей я теж люблю.

– Як оціните першу половину сезону для “Дніпра-1”? Чи задоволені своїм ігровим часом?

– Важко було на старті через різні причини, але потім набрали хід і я вважаю закрили першу половину сезону гідно. Працюємо далі із впевненістю у своїх силах. На жаль, мене ненадовго вибила травма, яка позначилася на кількості ігрового часу.

– Як вам період за кордоном: у Польщі та Угорщині? Що вразило чи здивувало?

– За кордоном у мене були різні періоди. У Польщі перший досвід був важкуватим, я був зовсім молодим футболістом, новий тренер був націлений на досвідчених місцевих футболістів, складно було в плані комунікації. Другий раз був зовсім іншим і я провів гарний етап у своїй кар’єрі. В Угорщині не зміг допомогти команді через травму. Загалом нічого не здивувало, прийшло розуміння, що без мови за кордоном важко.

– До складу Дніпрян ви перейшли разом зі штабом Олександра Кучера. Як ви відреагували на його відставку?

– Звільнення було несподіваним, відчував, що я, як футболіст міг більше допомогти команді та тренеру. Шаную Олександра Миколайовича, він хоч і молодий, але дуже перспективний тренер.

– У матчі 15-го туру Ви нарешті відзначилися забитим м’ячем за “Дніпро-1” у Чемпіонаті України. Чи був цей момент для вас важливим? Чи можна розділити для Вас гру тут на “до” та “після”?

– Звичайно, цей гол був дуже важливим. Перша гра після травми та забитий гол допоміг мені повернути впевненість. Я не розділюю гру на “до” та “після”.

– Цього сезону ви вперше грали як центрфорвард. Наскільки легко адаптуватися до того, що один матч граєте правого захисника, а в наступному – форварда? І на якій позиції вам комфортніше грати?

– Для мене така ситуація є нормою. Не бачу жодних проблем. Звичайно мені складніше повністю розкритися у грі, тому що моя рідна позиція правий хав.

– У 2011 році ви грали у “Севастополі” з Русланом Малиновським. Чи було вже тоді помітно, що він досягне успіхів? Як вважаєте, із чим може бути пов’язаний його спад?

– Руслан прийшов молодим гравцем, але я відразу побачив його «ліву ногу» та впевненість у своїх силах. Видно було його божевільний потенціал. Дуже складно постійно виблискувати, він завжди на рівні гравців Серії А, а це не так просто.

– Який гол назавжди відклався у вашій пам’яті та чому?

– Кожен гол запам’ятовується та важливий на той момент коли він був забитий. За вагомістю, напевно, гол “Панатінаїкосу” для мене став одним із найважливіших.

– Часта проблема багатьох тренерів та команд – зимове міжсезоння. Які бачите ідеї для нинішньої підготовки, щоб команда продовжила боротися за чемпіонство?

– Справа кожного футболіста відповідально ставитись до тренувального процесу на зборах, викладатися на повну. А наш тренер має великий досвід та може привести команду до чемпіонства.

– Яке бажання ви загадали на новий рік та що б хотіли побажати вболівальникам “Дніпра-1” у новому році?

– Моє бажання одне як і кожного українця – перемога у цій війні. Вболівальникам бажаю якнайшвидше заповнити “Дніпро-Арену” в єврокубкових матчах улюбленої команди.

Tg канал Дніпрянин