Андрій Русол: З наступного сезону маємо боротися за єврокубки

‒ Ви в «Карпатах» пів року і встигли за цей час виконати певну роботу. У якому напрямку працюєте? Що будуєте у клубі?

‒ Перший момент – чи це протокол, чи це закон, чи цінність, через котрі я персонально і команда в «Карпатах» хочемо пропускати кожне рішення. Я хочу це підкреслити великими літерами.

Є такий термін intentionality. Одним словом важко перекласти – це спроба виконувати дію з дуже чітким наміром. Те, що ми робимо й будемо робити в «Карпатах» – щоб кожна наша дія мала під собою намір, через цю дію ми маємо досягнути своєї мети. Я буду вимагати цього від себе і всіх підлеглих.

Це дуже важливий компонент, тому що в нас дуже часто зусилля вимірюються годинами роботи в офісі чи на футбольному полі. Інколи це не зовсім вірно, тому що головним має бути те, який ти намір переслідуєш, коли приймаєш рішення.

‒ Які у «Карпат» плани розвитку – як короткострокові, так і довгострокові?

‒ Зараз ми майже на фінальній стадії визначення наших цілей: де ми хочемо бути через певний час і яким шляхом хочемо дійти до тієї точки. Коли я розмовляв з президентом, він пообіцяв мені найголовніше – дати час, щоб виконати завдання.

Ми намагаємося почути дуже багато дотичних до «Карпат» людей. Є старі вболівальники, які дуже хвилюються за цю команду. Є група фанатів. Є футболісти легенди. Ми постійно в діалозі з цими групами, намагаємося почути кожного та зробити в «Карпатах» таку інституцію, котрою будуть з часом пишатися.

Якщо казати більш конкретно, є завдання – я називаю цю позицію певним плато, з котрого постійно можливо атакувати зону єврокубків. Якщо ми хочемо розвиватися стратегічно і вдовгу, то маємо зробити клуб стабільним. Я не прихильник того, щоб ставити захмарні завдання і давати дуже підвищені очікування і президенту, і вболівальникам.

Більш чесно буде сказати з самого початку, що на ось це та ось це нам потрібно стільки часу – і потім уже йти до цієї мети. Тому ми з президентом домовилися, що він дасть мені певний період часу – і це навіть більш важливо, ніж гроші.

Так, може, це трохи нудніше, ніж американські гірки, але це моє бачення.

Ми взяли проміжок в 3 роки. З наступного сезону маємо боротися за єврокубки. І тут ситуація може бути різною: ми можемо потрапити в єврокубки, а можемо посісти 5-те місце, відставши на 2 очки від 4-го – і як це рахувати? Ти виконав завдання чи не виконав?

Дуже важко фокусуватися на конкретних місцях у таблиці, бо футбольний світ непередбачуваний, не все від нас залежить. Залежить від суперників, від ситуації на ринку, наскільки ми конкурентоспроможні.

Тому якщо ми плануємо вдовгу, то ми маємо бути настільки сильними, щоб кожного року атакувати зону єврокубків. А далі, де ми опинимося в кінці чемпіонату –  життя покаже.

‒ Як ви це плануєте робити?

‒ Ми беремо до уваги багато факторів, з яким ресурсом ми хочемо потрапити на це плато. Оскільки я не з цього регіону, намагався максимально дослухатися до місцевих людей.

Є бачення, що команда у Львові має складатися більшою мірою з місцевих хлопців. Це не обов’язково мають бути львів’яни, але як мінімум з цього регіону. І взагалі моє бачення, що великі команди з мого дитинства, юнацтва, котрі будуються на роки – вони всі формувались на місцевих футболістах.

Був певний баланс між місцевими та футболістами з інших країн. Це і «Мілан» Аріго Саккі, і «Барселона» Йогана Кройфа, «Манчестер Юнайтед» Алекса Фергюсона, потім «Барселона» Гвардіоли. Команда, котра потрапляла в певну вершину футбольного світу і домінувала протягом 3-4 років, формувалася таким шляхом, щоб кістяк був з місцевих футболістів.

Третій важливий момент – цінності клубу, з котрими ми хочемо йти цим шляхом. Я надаю цьому велике значення, ми дуже недооцінюємо в футбольному світі пакет цінностей, який повинна мати будь-яка організація.

Жодна велика компанія у світі не існує без певних слоганів, гасел чи стейтментів. Цей сет цінностей має давати бачення всім співробітникам клубу – і директору, і футболісту, і працівнику агрослужби – як ми маємо себе вести.

Зараз ми формуємо пакет цінностей, їх не може бути багато.

– Я так розумію, це про відхід від хаотичного менеджменту. Єдині цінності для всіх? Щось конкретніше?

– Я впевнений, що в цих «Карпатах» ми спроможні дати людям максимальну прозорість наших дій. Ця прозорість може бути дотичною до всіх співробітників клубу. Це те, що може створити дуже цікавий лінк між клубом і зовнішнім середовищем.

Є кілька таких каналів спілкування.

Наприклад, стадіон. Коли ти бачиш атмосферу, трибуни, якщо є сервіс, є фан-трибуна, то потенційний клієнт, приходячи на стадіон і відчувши цю атмосферу, стає вболівальником клубу, якщо ця атмосфера його притягує. Або він йде та шукає собі інший продукт.

Екіпірування – це теж канал спілкування з уболівальником, тому що є ігрова футболка, ти приходиш на стадіон, ти її бачиш, тобі хочеться бути близьким до команди, ти йдеш у фан-шоп, купуєш цю футболку і стаєш, умовно кажучи, частиною великої сім’ї.

Прозорість – це теж, як канал спілкування, тому що показуючи, як живе твій клуб, показуючи, як ми міркуємо, коли приймаємо певні рішення, показуючи наміри того чи іншого прийнятого рішення, ти до себе притягуєш теж людей.

– Я так розумію, прозорість – це план на майбутнє? Бо станом на сьогодні ми про це говорити не зовсім можемо, тому що є безліч питань.

– Так, я з вами згоден, що це більше план на майбутнє. І коли у нас в країні ми кажемо, що клуб повністю прозорий – це виглядає як якась провокація. Ми все одно тримаємо в голові якісь мутки, що апріорі футбольний клуб в Україні не може бути на 100 відсотків прозорим.

Так, є бажання і потенціал бути максимально прозорим для суспільства. З одного боку, це дуже ризиковано. Навіть після нашої бесіди буде озвучено дуже багато моментів, з котрими вимогливішими стануть наші вболівальники – в першу чергу, до мене. Тому що я озвучую плани та протоколи, як ми працюємо. Для мене з часом це буде тим, про що вболівальники спитають.

– І ваша сама до себе?

– Так, але і ви як журналіст 100 відсотків скажете, що це є дуже великим запитом у суспільства. Що в нас відношення клубів дуже закрите: ні планів, ні стратегічних ідей.

Тому повертаємося до планів: є певні турнірні завдання, де ми маємо опинитися через певний час, і це ми маємо зробити, не зраджуючи певним цінностям.

Дуже важливий момент – це те, що ми маємо виконати всі наші завдання з певним показником ефективності щодо витрат грошей і ресурсів. Ми маємо працювати та витрачати гроші з дуже високим рівнем ККД.

Сьогодні ми хочемо бачити на полі футболістів, які не є мажорами в публічній площині, розбещеними футболістами, і не хочемо втручатися в гонку збільшення зарплат, збільшення бюджету.

Це дуже важливий компонент, який ускладнює процес досягання результату, але він є однією з наших ключових цінностей. Це те, що ми маємо зробити з великою ефективністю щодо витрачання наших грошей.

– Як це коригується з інформацією Віктора Вацка, що він не буде дивуватися цифрі 25 млн євро в угоді між «Рухом» і «Карпатами». Хіба це не гонка бюджетів?

– Що стосується оголошення якихось цифр – звісно, що ми домовилися про NDA. Але маю велику надію, що ви зрозумієте, чому ми пішли цим шляхом. Тому я й почав з принципу прийняття нами рішень, що кожен наш крок повинен мати дуже чітку, конкретну мету згідно з нашою місією і точкою, до котрої ми хочемо дійти.

Поясню, як ця угода допомагає нам іти паралельно тим цінностям, котрі я вам озвучив.

Це дуже високий ККД в плані витрати коштів. У нас є ціль, у нас є цінності, у нас є певний проміжок часу, як ми хочемо виконати цю ціль. Протягом цього сезону дуже інтенсивно проходять зміни. Літо було дуже спекотним, дуже багато змін. Зима планувалась більш лагідною.

Потім пропозиція від «Руха».

І знову ми переходимо в дуже інтенсивну фазу роботи і в офісі, і в команді. Дуже важливо всередині клубу – починаючи з мене і закінчуючи нижчими ланками – визначати горизонти, проміжки, в яких ми будемо ставити собі цілі і досліджувати, як ми їх виконуємо.

Цілепокладання – це дуже важливо. Ми можемо використовувати системи KPI чи OKR, які допомагають бути чіткими в плані виконання задач.

Далі, досягаючи цих цілей, використовувати систему намірів, щоб кожен співробітник нашої організації розумів, як він допоможе нам дістатися цих цілей. Для мене це теж дуже важливо, ми про це говоримо з працівниками і будемо наголошувати, що якщо робити щось заради того, щоб просто робити, то, може, краще цього й не робити.

Якщо робочий день співробітника 8 годин, він переставляє стіл з одного місця на інший. І весь цей процес ніяк не допомагає загальній меті – може, це проблема керівника, який маєдонести до працівника, що він має чітко визначати його цілі. Може, йому потрібно 2 години, щоб це зробити, а інші 2 години він присвятить самонавчанню. Роботу він зробить набагато швидше, поїде додому, проведе більше часу з сім’єю, з дітьми і наступного дня буде більш мотивований, менш втомлений.

Тому цілепокладання – це річ, яка допомагає організації, відокремити головне і стратегічне від того, що може бути другорядним. Згадав цікавий анекдот, котрий пояснює принцип і важливість використання цього протоколу.

Це коли на заводі Space X збирається група журналістів, їм проводять екскурсію. Космічні кораблі, супервисокі технології, вони ходять по павільйонах. І потім бачать у кутку чоловіка, який тримає металеву деталь і закручує гайку в цій деталі.

Група журналістів відкололася від основної маси. Підходить до нього і каже: «Що ви тут робите?» Він відповідає: «Ви ж знаєте, що ціль Space X – відправити людей на Марс. Щоб відправити на Марс, треба вивести багато палива на орбіту. Щоб вивести багато палива на орбіту, треба зробити кораблі, які б могли сідати, злітати, сідати, злітати. А щоб зробити такий корабель, він повинен мати крило. Щоб це крило працювало, йому треба зробити підкрилок. Ось я сиджу і кручу цей підкрилок, щоб люди могли колонізувати Марс».

– Що вам дає історія з «Рухом»? Які плоди вона має дати як зараз, так і на дистанції?

– Я ще навіть до кінця не розумію, яке слово вибрати для пояснення ситуації з «Рухом», бо дуже багато кажуть: об’єднання, поглинання. Це не об’єднання, це не поглинання. «Рух» лишається окремою командою, ми лишаємося «Карпатами». Ніхто нікого не поглинає, і ми не об’єднуємося.

Якщо простими словами: сьогодні у «Руха» є те, що може дуже прискорити наш шлях до кінцевої точки по нашому плато. Ми мріємо бачити команду, яка буде складатися з більшості місцевих гравців.

І щоб виховати своїх, «Карпатам» потрібно пройти дуже довгий шлях. Тому що «Рух» випередив нас в цьому компоненті – в плані побудови академії, в плані того, що він мав висококваліфікованих львівських гравців.

Поки ми виховали б своїх молодих чи десь знайшли на зовнішніх ринках, минуло б 3-4 роки. А ми отримуємо якісних гравців тут і зараз. І отримуємо перспективу того, що це буде поступовим процесом, тому що ми ведемо перемовини з «Рухом» в плані співробітництва, об’єднання зусиль в плані дитячо-юнацького футболу.

Те, що вони мають зараз, ту експертизу, той досвід, котрий вони отримали за роки праці. І вони зробили дуже гарну академію, отримали дуже гарний досвід. І це покоління, котре у них є зараз, – там справді дуже хороші гравці.

– За цією угодою, академія «Руха» залишається академією «Руха»?

– Так. Є певні моменти, про котрі ми не хочемо зараз говорити. Тому що після новини вже почалося: «А, це фармклуб, будуть матчі здавати» чи ще щось.

Тому ми вирішили спочатку запитати в регулятора – в цьому випадку в УАФ – що ми можемо робити, що ні, щоб не перейти лінію законності. Тому нам потрібен якийсь час, щоб сказати, що ми можемо робити в плані співробітництва з «Рухом» щодо академії. Отримаємо результат – і тоді вже матимемо чітку структуру. І ми про це повідомимо окремо.

– Тобто зараз гарантувати, що академія «Руха» залишиться академією «Руха», ви не можете? Чи вона може в один момент стати академією «Карпат»?

– На це питання ми зможемо відповісти після того, як проконсультуємося з регулятором.

– Але ідеї такі є?

– Якісь такі ідеї є про те, що ми хочемо об’єднати зусилля в плані виховання дітей і стати великим монополістом у цьому регіоні. Це і є одним з основних наших намірів, котрий падає в канву нашої місії. Тому що ми хочемо бачити місцевих дітей спочатку, потім футболістів у першій команді з нашого регіону.

– Ідея об’єднання зусиль десь висіла в повітрі. Але коли та хто був її ініціатором? Хто зробив перший крок?

– Перший крок зробив Григорій Петрович Козловський. Коли – не можу вам точно сказати, бо я так розумію, що був певний діалог між президентами, а я в цій історії опинився вже перед фінішною прямою.

– Не можу не запитати: хто придумав публікувати цю новину 31 грудня, щоб всіх збурити.

– З мого боку буде не дуже щиро і красиво казати, хто це. Я з вами згоден, що, може, десь трохи поспішно було зроблена заява, що треба було відпрацювати все до деталей, а потім давати людям інформацію.

– Зараз вже угода закрита?

– Фактично так. Нам лишилося дізнатися, як ми зможемо працювати разом в дитячо-юнацькому секторі. І це має нам сказати регулятор – що ось це ви можете робити, ось це не можете.

– Ми правильно розуміємо, що ця угода охоплювала по суті трансфери, переходи чотирьох гравців вже зараз і влітку ще двох – не більше і не менше?

– Так, поки що так.

– Але загалом воно може модифікуватися, напевно, залежно від розвитку ситуації з дитячо-юнацьким футболом?

– Дитячо-юнацький – це окремо. Не знаю, наскільки можна його притягувати до гравців першої команди.

– Схоже, що Григорій Козловський з «Руха» вийшов і зараз залишиться керувати Ігор Дедишин? Чи заходить якимось чином Козловський в «Карпати»? В практичні посади чи, можливо, консультативні та фінансові?

– Ні, не заходить.

– І ніякої його ролі в управлінні клубом не буде?

– Не буде.

– Виходить, що він просто за свій продукт, отримав певні гроші – як ми чули, плюс-мінус 25 млн. І ніяких інших людей з менеджменту «Руха» в «Карпати» не буде?

– Ні.

– Можливо, це буде стосуватися, знову ж таки, академії, дитячих тренерів. Чи вони продовжують працювати в тому ж форматі, як вони працюють?

– У тому ж форматі, як працювали.

– Прізвища цих гравців, які переходять, одразу проговорювалися? Чи знали вони, що входять в плани власників «Руха» і «Карпат»? Тому що ми чули, що Сич, можливо, не був впевнений, чи переходити.

– Мені дуже важко сказати, знали вони про ці плани чи ні, на якому етапі їх повідомили. Думаю, це вже не настільки важливо, тому що всі хлопці опинилися в «Карпатах». В пресі було дуже багато розігріву цієї історії, дуже багато слів, наприклад, що Сич категорично не хоче переходити в «Карпати». Це неправда.

Футболісти – це люди. Ти не можеш прийти та сказати: «Давай, ось «Карпати» – ти пішов у «Карпати», підписав папери. Це процес. Ми зустрічалися, спілкувалися з ними, розказували про наш проєкт. І цей процес зайняв час. Хтось швидше відповів згодою, хтось трошки довше.

– Одна історія – це в «Карпати», інша – з «Карпат», причому з «Карпат» пішли також у «Рух». Це також по цій угоді?

– Стосовно Тлумака і Рябова – ми просто домовилися, що даємо хлопцям вільних агентів і вони влаштовують свою долю самі. І так трапилося, що вони там опинилися. Але це не є частиною угоди.

– Є таке відчуття, що зараз львівське дербі втратить іскру. А воно насправді провокувало інтерес до всього українського футболу, бо виглядали ці матчі дуже яскраво.

– Це було гаряче ще й тому, що це було 2 матчі. Перший, другий, між ними небагато часу. Місто кипіло, ми це відчували, зараз можемо тільки припускати, яким воно буде навесні. Але я впевнений, знаючи Григорія Петровича, що воно буде дуже гарячим.

– А Григорій Петрович тут до чого?

– Я не розумію, а де-юре він не власник «Руха»?

– Де-юре засновником була його дружина. Він виходить з «Руха» ось цією історією чи залишається?

– Ні, а чому він виходить? Це треба в нього запитати, але чому він має вийти з «Руха»?

– Тобто він залишається власником «Руха»?

– Слухайте, не було такої умови, що Григорій Петрович виходить з «Руха». Як його перебування в «Руху» дотично до гравців, дітей і нашої місії? Це його клуб – я не знаю.

– Мені здається, багато хто був впевнений, що Козловський виходить з «Руха» саме як засновник.

– Поясніть мені, навіщо це, умовно кажучи, «Карпатам»?

– Для того, щоб мати можливість залучати також його ресурси з точки зору збільшення бюджету клубу. Чи це просто вам не потрібно?

– Ні, не потрібно. Тут немає залучення Григорія Петровича в якості спонсора чи менеджера. Все дуже просто. Є певний ресурс «Руха», є потреба в цьому ресурсі і більше нічого. Немає підводних каменів.

– І так і було з самого початку задумано?

– Звичайно.

– Ще одна сайд-тема – перед дербі дуже активно у вболівальницьких колах лунали меседжі, що «Рух» вкрав гравців «Карпат». «Рух» зі своєї сторони говорив, що вони рятували цих гравців, які не мали, куди подітися, по суті, після того, як ті попередні «Карпати» зникли. Ваша позиція з цього питання?

– Мені важко давати оцінку цій ситуації, бо я був дуже далеко звідси. Тому, думаю, що я контексту не розумію. І буде неправильно, якщо щось детально коментуватиму з цього приводу.

– Це реально одна з агресивних тем, які якраз-таки провокували це дербі.

– Є позиція однієї сторони, і є позиція іншої. А правду хто може знати? Той, хто перебував у вирі подій на той час. Це точно не я.

– Про Володимира Матківського, який насправді є досить закритою людиною. Фотографій його майже немає, про інтерв’ю вже ніхто й не говорить. Я розумію, це його право, це його стиль підходу. Коли ви з ним познайомилися?

– Вперше зустрівся в грудні 2023 року.

– Наскільки я розумію, ви вже тоді приблизно могли розуміти, що «Дніпро-1» і через проблеми Ігоря Коломойського, і загалом несистемність все ж таки йде до якогось не те, щоб завершення, а принаймні що розвиток складно знайти. Якщо ви тоді зустрічалися, мабуть, ви вже й говорили про розвиток проєкту?

– Зараз ми переходимо до такої теми, в яку я не дуже хотів би занурюватися. Та зустріч мала певну ціль. На той час ми у «Дніпрі-1» дуже жорстко оптимізували свій бюджет. І темою нашої зустрічі був Гліб Корнієнко, тому що він тоді був скаутом «Дніпра-1». Ми говорили про те, що «Карпати» були в пошуку шеф-скаута. Ми його звільнили з «Дніпра-1», і він перейшов працювати в «Карпати».

А чому я був присутній? Тому що намагався… Влаштовувати – це невірне слово, бо Гліба влаштовувати не потрібно. Він, на мій погляд, якщо буде потрібно, зможе швидко знайти собі якісну роботу на ринку, бо є спеціалістом дуже високої кваліфікації. Але я намагався допомагати тоді знайти місце – це стосувалося і футболістів, і менеджерів, котрих я приводив у «Дніпро-1». Я відчував певну відповідальність, щоб вони не лишилися на вулиці без роботи.

– Яка основна різниця між власниками «Дніпра» і «Дніпра-1», з якими вам доводилося працювати?

– Це тема, котрої не хотів би я торкатися. Прийде колись час, але точно не зараз.

– Ви самі для себе впевнені в тому, що ці 3 роки, про які ви говорили, на які у вас є план, ви продовжуватимете працювати в «Карпатах»?

– Думаю, це залежить від того, наскільки якісно я працюватиму – по-іншому бути не може.

– Хто зараз є реально дієвим менеджментом «Карпат», крім вас? На сайті ми бачимо: Олег Авдиш, Степан Юрчишин, Андрій Тлумак – по суті, основні люди, я правильно розумію?

– Якщо ви зайдете на сайт, то побачите ширший спектр керівної ланки.

Але я відповім комплексно. Давайте теж використаємо алегорію, яку я застосовую в процесі виховання дитини в академії.

Ми у світі футболу зустрічаємося з різного роду перепонами. Наш менеджерський склад повинен мати максимально велику кількість інструментів, якими ми будемо вирішувати ці проблеми.

І, наприклад, якщо на нашому шляху трапиться цвях, котрий треба забити, ми уявляємо собі рюкзак на спині. Треба туди залізти, витягнути молоток і забити цвях. Якщо ми зустрінемо на нашому шляху дерево, що впало, ми повинні мати в рюкзаку інструмент, щоб його розпилити та пройти далі. І таких кейсів може бути дуже багато.

Якщо ми цю алегорію застосовуємо в плані виховання дітей, ми проєктуємо це на певні характеристики, котрими має володіти дитина, щоб вирішувати завдання і проблеми, з котрими вона зіткнеться на футбольному полі.

Те ж саме ми проєктуємо на менеджерський склад нашого клубу. В нас є невелика кількість, назвемо його так, мідл-менеджерів з дуже різними профайлами.

– Але основні хто? За який сектор відповідає Тлумак?

– Стратегічного розвитку. Він відповідає за всі нові проєкти, котрі ми тримаємо в голові. І його відповідальність – це втілення цих проєктів. Якесь велике будівництво, за такі стратегічні речі.

– Олег Авдиш, я так розумію, відповідає зараз за зовнішні комунікації. У цьому контексті в мене є питання щодо його зовсім свіжого інтерв’ю. На вашу думку, чи коректно, що заступник гендиректора з зовнішніх комунікацій одного клубу коментує, за його словами, травлю головного тренера іншого клубу команди-конкурента?

– Це, з мого боку, не є дуже гарним моментом, і ми проговоримо з Олегом цю ситуацію.

– Влітку прийшов Владислав Лупашко, він змінив Мирона Маркевича. Ось ці процеси призначення Лупашка, зміни тренера, це відбувалося вже за вашої участі чи ще без вас? Хоча я розумію, що формально ви ще тоді не працювали в «Карпатах».

– Ми знову про прозорість. Формально – так, ще де-юре мене не було в «Карпатах». Але де-факто якийсь певний період часу, тиждень-два я був між Дніпром і Львовом. І десь з Мироном Богдановичем ми перетиналися, у нас були зустрічі, ми намагалися комплектувати команду, був якийсь процес.

– Говорять, що Мирон Богданович хотів тут і зараз. А система побудови клубу, про яку думає власник клубу, – це планомірна історія. Чи є в цих словах правда?

– Це один з ключових моментів, де, на мою думку, не було синергії між тим, як президент бачив розвиток клубу, і тим, як Мирон Богданович бачив найближчий час.

Я Мирона Богдановича дуже розумію і дуже його поважаю, бо в нас був певний період часу, коли ми працювали разом у «Дніпрі», і було дуже багато різних ситуацій.

І ця повага базується не просто на якомусь пієтеті та данині історії чи на тому, що я з ним прожив разом. Я був у багатьох ситуаціях, бачив, як він приймав рішення, бачив, як йому було важко, і дуже поважаю його за це.

– У якій когорті зараз перебувають «Карпати» за фінансовим станом серед інших клубів УПЛ? Виносимо за дужки історію з угодою з «Рухом», тому що це, я так розумію, взагалі не входить в історію річного планування.

– Щодо цифр – не впевнений, але намагатимуся дати більш-менш чітку відповідь на це запитання. Я б виділив 3 клуби, котрі трошки відірвалися в плані бюджету вперед. Це «Шахтар», «Динамо» і «Полісся». А потім я б назвав наступний блок з декількох клубів, в котрому перебувають і «Карпати» в тому числі. Чи це 4-те місце, чи 5-те, чи 6-те – мені важко сказати, бо я не знаю бюджетів інших клубів.

– Це більш ніж 5 млн?

– Так.

– Більш ніж 10 млн?

– Ні, не більше ніж 10 млн. Десь приблизно ось ці параметри. Що дуже важливо в розумінні цього бюджетування і цифр: коли в пресі кажуть, умовно: «Карпати» мають 5-й бюджет, а ставлять завдання потрапити в вісімку» – це ж несправедливо.

Зерно в чому? В тому, що ми можемо бути і 5-ми, і 4-ми за бюджетом. Але різниця між 4-м і 5-м місцем може бути мінімальною.

Бо якщо у першої команди «Шахтаря» бюджет, я не знаю, наприклад, 30 млн чи 40 млн – це х4 чи х5 порівняно з «Карпатами». А дистанція між «Карпатами» і  наступним клубом навіть не х2 і не х1,5. А дуже мінімальна.

Та й в футболі воно так не працює, що я зайшов з бюджетом у 2 рази більше цього року, ніж мій суперник, і я маю його обігравати 2:0 чи 4:2. Це все кумулятивна історія. Яку суму витрачав «Шахтар» 10 років поспіль, щоб дійти до тих місць і заробітків?

Наприклад, «Кривбас». Вони витрачали, може, і меншу суму, але стабільно декілька років. Ми знову повертаємося в історію з плато. Ми туди поступово виходимо, але виходимо міцно і надовго – це моє бачення. І потім, якщо ти продав одного ключового гравця, це не має тебе викинути з цього плато. Чи ти зменшив бюджет на 10 відсотків – це не має тебе викинути з цього плато. Якщо ти туди заходиш, то заходиш впевнено і на роки.

– Чи виграли ті гравці, які зараз перейшли в «Карпати», у фінансовому плані персонально?

– Не хочу цю інформацію розголошувати. Але футболісти – не раби. І якщо вони дали згоду на перехід в «Карпати», значить вони задоволені. Ви можете подивитися їхні перші інтерв’ю – ви відчуєте цей вайб.

– Чи є у «Карпатах» стеля зарплат?

– У моєму розумінні футбольний клуб повинен мати дуже чіткі регламентні моменти стосовно зарплати. Має бути і стеля, і кластер зарплатні. Тому що футболісти, взагалі футбольний світ – нам здається, що це така дуже велика абстрактна організація, але всі дуже швидко дізнаються, що і як, у кого на копійку більше, у кого на копійку менше.

Тому ми вважаємо за доцільне теж бути чесними і прозорими з нашими футболістами. Ми їм з самого початку декларувати, що у нас є певні зарплатні кластери. І сьогодні ми тебе оцінюємо так, ти потрапляєш у цей кластер – у цьому кластері у нас є зарплата 5000 доларів, і ти не можеш отримувати 5500.

– Стосовно зими. «Карпати» вже завершили підсилення чи ще щось очікується?

– Думаю, що так. Можливо, будуть якісь точкові підписання в молодіжку

– Чи імпонує вам стиль управління командою Лупашком і взагалі його публічність, відкритість і те, який футбол він ставить?

– Це дуже гарне запитання, і я б теж на нього хотів відповісти з фокуса дуже високого та поставити вам таке запитання: кого ви вважаєте сьогодні головним конкурентом у макрокартині футбольної трансляції? З ким конкурує сьогодні футбольна трансляція з чемпіонату України?

– Очевидно, що з закордонними чемпіонатами.

– Ні, це ми мікрокартина, бо ви берете футбольний світ. А подивіться ширше. Це Netflix.

Футбол – це ентертейнмент. А всі великі компанії зі світу ентертейнмента за що зараз воюють? Є основні KPI і у футбольної трансляції УПЛ ТБ, і у Фейсбука. Вони ідентичні. Вони воюють за фокус клієнта. Як і Фейсбук, ми маємо використовувати метрики – це Retention (затримка уваги клієнта – прим.).

Бо як працює Фейсбук? Заходиш в додаток, щось привертає твою увагу. Ти залипаєш – і потім соцмережа починає з тобою працювати. Давати рекламу, інформацію, яку ти шукав. Ось за це ми конкуруємо з великими компаніями.

До чого це я кажу? Коли Лупашко каже, що хоче грати в цікавий глядачу футбол – це щось про це. Бо коли ми вмикаємо трансляцію, де якісь там… не хочу називати клуби. На скільки затримається клієнт?

Це один з каналів комунікації з клієнтом. Потім ти приходиш на стадіон. Ти або вражений атмосферою, тут тобі сервіс, тут ти береш хот-дог з пивом, тут фанати співають гарно – і ти залипаєш тут, хочеш прийти ще раз. А потім ти купуєш футболку, приводиш сина чи онука. І таким чином виховуєш лояльність до продукту.

До речі, з Владом ми на цю тему не говорили, це його внутрішнє відчуття і бачення ситуації, що ми конкуруємо з великими стрімінговими платформами і боремося за фокус уваги. І воно мені дуже подобається.

– Ви також торкнулися і наступного питання – стадіону. «Карпати» залишаються на стадіоні «Україна», який комфортним назвати складно? Чи є план його зміни?

– Ми не плануємо міняти арену, це по-перше. По-друге, масштабні зміни на стадіоні можливі тільки після закінчення війни.

Не думаю, що буде проблемою домовитися з містом, якщо ми захочемо інвестувати кошти. Це ж комунальний об’єкт, і якщо ми йому зробимо краще – буде краще цьому місту.

Ми знову повертаємося до наших цінностей і розуміємо, що хочемо сучасного управління клубом. Але ми дуже чітко розуміємо, тримаємо в голові, що цей клуб, можливо, відносно молодий як юрособа, але за нами дуже великий пласт історії.

Тому стадіон «Україна» – це частина культури й історії. Він може бути не дуже комфортним порівняно з іншими стадіонами – я з цим згоден.

Треба максимально поліпшити сервіс на цьому стадіоні, і це буде нашим шляхом. Але клуб неодмінно збирається реконструювати стадіон

– Чи є зараз у «Карпат» проблеми, пов’язані з правонаступництвом клубу?

– Скажемо так, ця історія не завершена до кінця. Конкретно відповідаючи на ваше запитання, проблем у нас поки що немає, але якось детально коментувати наразі не можу через певні юридичні моменти.

– Чи задоволені «Карпати» роботою УПЛ ТБ? Чи є якийсь профіт від цього станом на зараз?

– Думаю, що це більш стратегічна історія, і ті кошти, котрі ми отримуємо від УПЛ ТБ, – це у відсотковому відношенні дуже незначні гроші. Але заради потенційного майбутнього профіту ми маємо це робити.

– Кілька років тому в інтерв’ю Віктору Вацку ви говорили, що тоді «Дніпру» не вистачило закулісних історій, щоб виграти трофей. Чи зараз у «Карпатах» ви вважаєте міцнішою структуру з точки зору можливостей відстоювати свої права на рівні УПЛ та УАФ?

– Ось цю здатність відстоювати свої права я назвав би досвідом боротьби за вищі місця. І «Шахтар», і «Динамо» мають купу досвіду, коли ти борешся за 1-ше, за 2-ге місце. І комплексно по протидії ризикам я б це назвав досвідом. Не вдаючись у деталі, хочу сказати, що так, тому «Дніпру» не вистачило просто цього досвіду.

Якби ми боролися з більшою періодичністю за 1-ше місце – не 1 сезон з 5 чи 10, а через сезон чи кожен сезон, – у нас було б більше можливостей, бо ми, як і футболісти, не знали в певних моментах, як реагувати на те, що ми вважали несправедливістю, не були такими рішучими.

А зараз у мене є таке відчуття за ці пів року – не знаю, випадковість це чи ні – що цей фактор вже не є таким важливим. Хоча це тільки початок чемпіонату, подивимося. Бо цей досвід частіше за все потрібен в кінці чемпіонату.

– Суддівство зараз ОК, на вашу думку?

– Так.

– Краще значно, ніж було?

– Так.

– Це пов’язано зі зміною підходів в УАФ? Чи відчуваєте ви рівновіддаленість керівництва УАФ, керівництва УПЛ?

– Так, на сьогодні відчуваю, що якщо ми бачимо помилку зі сторони суддів, то це не упередженість, а людський фактор. Всі ми люди, всі ми помиляємося.

– На вашу думку, це пов’язано зі зміною керівництва УАФ чи просто трансформація суспільства, трансформація футболу?

– Думаю, що з часом ми до цього прийшли б у будь-якому випадку. Якщо ми хочемо збудувати щось гарне і якісне – без цього ніяк.

– На вашу думку, до якого рівня зараз упав український клубний футбол?

– А чи маємо ми певні метрики, де ми можемо визначити наскільки все погано, наскільки все добре?

Пік сили чемпіонату – це 2012 рік, коли були 4 дуже великі потужні клуби, була найбільша концентрація грошей у чемпіонаті, і ми досягали певних результатів на єврокубкових аренах. Але завдяки чому ми це робили?

– Неадекватно великі гроші.

– І якщо ви мені поставите питання, як я бачу майбутнє з погляду управління клубом, то ми маємо змінювати наш майндсет у плані того, завдяки чому ми можемо бути ефективними, знову перемагати і бути вище в таблиці коефіцієнтів – це завдяки якіснішому використання цього ресурсу.

Ми в майбутньому не можемо вже бути просто ресурсною країною, котра буде завалювати грошима.

– А такі клуби залишилися ще в Україні?

– Ні.

– «Полісся» не такий клуб?

– Якісь висновки стосовно «Полісся» нам треба буде робити через певний проміжок часу. Я дуже не люблю давати оцінки в короткий проміжок часу. Там зараз іде процес отримання досвіду всім клубом, починаючи від президента. Те, що вони роблять, – це досить агресивно, це їхній шлях. «Карпати» не хочуть цього робити, вони хочуть робити це поступово.

Нам потрібен час і зміна поколінь у плані управлінських рішень і підходів до оперування клубом. Ми вже не маємо тримати в голові певні протоколи вирішення проблем, «порішать» – це стосується судової системи, чи мати якусь надію на суддів.

Маємо аналізувати й шукати різні підходи до використання ресурсу. Якщо в певний час ми зможемо знову піднімати ставки, дуже важливо не змінити підхід.

У мене є дуже гіркий персональний досвід, коли через емоції змінюється шлях, стратегія, і потім ми маємо не дуже гарний кінець історії.

Тому я радикальний фанат цього підходу. А щоб це запровадити, потрібен час. І сьогодні не кожен власник клубу готовий виділити час, щоб побудувати складну систему і структуру, котра потім буде ефективно використовувати кошти і давати результат.

Повертаючись до нашої цілі, місії і, умовно кажучи, тієї платформи, плато, куди ми хочемо піднятися якомога швидше. До речі, така деталь, але вона важлива: маючи певний ресурс, котрий ми отримали від «Руха» сьогодні, цим кроком ми дуже суттєво скоротили проміжок часу.

– Виграли рік-два?

– Так. А рік-два – це багато. І це гроші.

– Ви маєте на увазі, що річний бюджет можна вкладати в академію і отримати результат через 5-7 років. Ви вважаєте, що пройшли його коротшим шляхом?

– Якщо дуже детально аналізувати цю історію з погляду масштабування, ми дуже швидко зробили спурт і масштабувалися як організація через те, що отримали від «Руха» гравців. І в майбутньому ми можемо щось отримати – майбутнє покаже, що саме.

Наступний сезон в наших планах був теж не настільки амбітний, котрим він буде. Ми скоротили час і десь, певно, не зекономили, а не витратили ті гроші, котрі нам потрібні були, щоб пройти це все своїм шляхом, котрий ми планували з самого початку.

Коли організація масштабується, використовує принципи розростання. І твоя основна ціль на цьому шляху – це зростання, зростання, зростання, зростання. Це навіть не ефективність твоєї операційної діяльності.

Наведу приклад. Якщо подивитись на звітність Uber за останні 15 років, перші 10 він був збитковим через те, що дуже швидко масштабувався. Але це стратегія розвитку компанії.

Спочатку ти дуже маєш швидко масштабуватися, щоб захопити якомога більшу частину ринку, а потім уже змінити підхід, змінити деякі налаштування твоєї компанії.

На прикладі «Карпат». У нас сьогодні на контракті понад 30 футболістів. І ми маємо утримувати їх у своєму складі, платити їм зарплату. Умовно кажучи, ще влітку ми мали поступовий план розвитку. У когось закінчуються контракти, ми відпускаємо хлопців, набираємо на ці позиції нових хлопців і поступово йдемо до нашої цілі.

Зараз ми підписали велику кількість гравців. Від нас дуже тяжко йдуть футболісти, тому що ми намагаємося дуже чітко виконувати умови контракту. Дуже хочемо створити в клубі атмосферу доброзичливості й позитиву. Ми не змушуємо гравців, які нам не потрібні, щоб вони залишали клуб, не примушуємо їх. Лише кажемо: «Хлопці, ми на вас не розраховуємо, але є контракт».

У нас є бонуси за перемоги, і головний тренер розподіляє їх. І коли він вперше приніс цей лист мені, там були всі гравці, котрі в нас на контракті – навіть ті, котрі тренуються з молодіжним складом. Навіть вони отримують частину премії.

Умовно кажучи, нам у певний час потрібно було приймати рішення, чи ми беремо гравців «Руха», розширюємо дуже нашу зарплатну відомість, платимо усім гроші. Операційно це виглядає, як не дуже ефективно, але ми масштабуємося.

Або ми кажемо: «Ні, ми йдемо якимось своїм шляхом, ми тут операційно дуже ефективні». Але стратегічно ми б дійшли до цієї точки через 2-3 роки. І коли ми приймали рішення, ми чітко розуміли, що так, ми десь зараз будемо не дуже ефективні операційно стосовно витрат, але ми настільки швидко масштабуємося, що ми до наших цілей наблизимося на відстань витягнутої руки.

– Ви навели приклад Uber стосовно масштабування і так далі. Але загалом, якщо говорити про гроші, клуб колись має заробляти. Чи є у вас ось це плато – не тільки результатне, а й фінансове?

– Так, воно є чітко визначеним. І є задача з певним періодом часу створити дуже якісний продукт – маю на увазі клуб. Я не вірю в те, що сьогодні в наших реаліях ми можемо створити клуб, який буде окупати себе, але є чітке завдання мінімізувати дотаційну частину, яку власник дає кожного року.

5 років тому ми мали два канали надходження грошей в лізі – це продаж гравців і участь у єврокубках.

А зараз ландшафт змінюється. Через те, що гроші в єврокубках сконцентровані на груповому етапі, а туди потрапити буде дуже важко будь-якому клубу – тому цей канал фінансування стає дуже примарним. Є продаж футболістів і є, що стосується «Карпат», потенціал у плані спонсорства і маркетингу, де ми можемо заробляти гроші від спонсорів.

– Про якісь терміни говорилося чи вони ті самі – 3 роки?

– Так, плюс-мінус. Це одна з основних задач. Є спортивний результат і цілі, є економічна частина. Одна з наших основних цінностей – це те, що ми дуже відповідально ставимося до витрат, витрачаємо з дуже великим ККД, а інша – те, що ми маємо навчитися заробляти гроші і мінімізувати витрати нашого інвестора.

– Ви говорили про конкуренцію в ентертейнменті зі різними платформами. На вашу думку, які ще приклади з діяльності великого бізнесу зараз актуальні для футболу загалом?

–  Футбол дуже сильно змінюється. Є дуже багато спільного в плані індустрії управління футбольним клубом і венчурними фондами Кремнієвої долини.

Зараз тенденція до створення великих футбольних конгломератів.

Умовний Manchester City Group, Red Bull. Умовний Manchester City Group і найвідоміші венчурні фонди Y Combinator, Andreessen Horowitz. Принцип роботи: перший крок – ти вкладаєш невеликі гроші, велику купу стартапів. Наступний крок – створюєш платформу для розвитку цих стартапів.

Як працює Y Combinator? Вони двічі на рік роблять внески в малі компанії, зараз інвестують по 100 тисяч доларів, викуповують 7 відсотків у капіталі компанії. І потім за допомогою своєї інфраструктури розвивають ці стартапи. Вони поглиблюються в операційну діяльність компанії, допомагають їм своїм ресурсом, досвідом, грошима, зв’язками, всім, чим можуть, щоб ці стартапи розвивалися. Якщо зі 100 компаній 10 спрогресують, вони окупають всі свої витрати.

І тепер проєктуємо це на «Манчестер Сіті». Велика кількість інвестицій у молодих гравців. У вас навіть на «Трибуні» була аналітика, що Manchester City Group має підрозділ, котрий окремо рахує це як бізнес-юніт, у нього своя економіка, і він дуже прибутковий.

У футболі те саме. Підписали 50 гравців, розкидали їх по своїй інфраструктурі, допомагають їм розвиватися.

Топова медицина, топова аналітика, гарні інфраструктурні об’єкти, щоб ці юнаки тренувалися на гарних полях. Якщо в тебе є досвід у вихованні цих молодих гравців, ти вже знаєш, на якому етапі може виникнути проблема, як її вирішити. І ти працюєш з цими стартапами. Ти підписав їх 10, добре, 7. Щось не вийшло, але один перетворився на єдинорога – і ти окупаєш взагалі все.

Подивіться на тенденції: зараз ці групи плодяться в дуже великій кількості. Повірте, це не просто так. Вони вивчають стратегії венчурних фондів. Для мене це дуже схоже.

– В Україні таке можливо?

– Думаю, що так. І ми будемо намагатися запроваджувати цю стратегію. Одна з новин, яку ви можете анонсувати: ми підписали нового керівника дитячо-юнацького сектора. Це іспанець Андоні Бомбін, який працював останнім часом в Еквадорі в дуже відомій академії «Індепендьенте дель Вальє».

Вони дуже гарну роботу там проробили, і у них теж ціль – виховання юнаків. Якщо не помиляюсь, 120-мільйонний еквадорець у «Челсі» (Мойзес Кайседо  – прим. Tribuna.com) – це їхній вихованець.

– Він поєднуватиме роботу академій, з якими ви зараз працюєте?

Дуже довго були з ним перемовини, тому що він вважається дуже сильним спеціалістом своєї галузі. Тому він буде відповідальним за дитячо-юнацький сектор в клубі.

Ми підписали контракт з новим шефом медичної служби Миколою Ліневичем. З ним я працював у «Дніпрі-1» і вважаю його одним з найкращих в країні. Він був досить довгий час шеф-лікарем «Гамбурга», коли вони грали в Лізі чемпіонів, були одним з найпотужніших клубів Бундесліги.

Ми намагаємося створити таку платформу, де будемо залучати наших молодих гравців – і не тільки з України, а й з Латинської Америки, тому що там є дуже гарний фокус. Найближчим часом ми плануємо підписання декількох молодих футболістів з Бразилії.

– Це не під головну команду?

– Не під головну. Це маленькі стартапи, а далі вже від нашої роботи буде залежати, як ми їх розвинемо і де побачимо.

Працюючи в Дніпрі, ми з Глібами (Корнієнком і Платовим – прим. Tribuna.com) давно замислювались над цією стратегією і навіть намагались втілити її в життя, підписали декількох молодих бразильців (Вендел, Міндіньйо, Варжао), мав бути і Безерра, але після початку війни в нас в клубі (Дніпро-1 – прим. Tribuna.com) дещо змінилась стратегія і ми до кінця не зробили те, що запланували. Ми встигли попрацювати з цією групою лише 6 місяців і продавши одного Вендела, повернули всі витрати, які клуб поніс на всіх молодих бразильських гравців. А якщо б до нас доїхав Безерра і у нас би було більше часу, впевнений, цей кейс був би більш прибутковим.

– Агентські історії. Як зараз клуб працює? Чи є заборонені агенти?

– Колись я був на поглибленому стажуванні в Барселоні, його організував Хуанде Рамос. Там були зустрічі з Субісаретою і на той момент головним скаутом Альберто Валентіно. Він не був публічним, але робив дуже багато технічної роботи. Однією із тем розмови з Альберто була якраз агентська. Він мені дав пораду: «Бійся ситуації, коли в тебе буде агент другом або ворогом. Бо ким би ти не був в клубі, маєш відстоювати інтереси організації. І коли ти будеш виходити на ринок, можливо, гравець буде клієнтом твого ворога. І як ти будеш домовлятись?»

Тому ідеальна позиція – ні друзів, ні ворогів. В «Карпатах» ми дуже демократичні стосовно агентів. Можуть бути будь-які плітки на ринку, але факт, що у нас є гравці Шаблія, Зозулі, Карагодіна, Кондратюка – когось я, можливо, не згадав, вибачайте. Але будь-хто може відкрити двері.

І це знову про наші цінності: однакове відношення до всіх – чи то агент, чи то будівельна компанія-підрядник. Ми хочемо бути чесними, прозорими і працювати зі всіма.

*** На завершення розмови Андрій Русол закцентував, що оцінкою його роботі гендиректором львівського клубу буде результат.

– Сьогодні в світі великого бізнесу, корпорацій, компаній, змінюється підхід до важливості певних умов, згідно з якими приймається рішення про прийом на роботу. Зменшується важливість дипломів, заслуг, минулих регалій (це лише тобі допоможе відчинити двері і зробити перший крок в великій компанії), а зростає вміння чітко формулювати ціль і спроможність дійти до цієї цілі. Пусті балачки не в моді, важлива дія, проактивність. І навіть якщо ти помиляєшся, це досвід, а цей досвід вартує чогось в світі бізнесу, досвід вартує грошей.

Якщо ти помилився, втратив гроші, але вмієш аналізувати, зрозуміти, де ти помилився, наступного разу ти підеш далі. Помилка – це лише можливість, стати сильніше, пройти класичний шлях Дія – Помилка – Аналіз – Корекція – Наступна Дія. Іншого шляху немає.

Тому лише час покаже, зможемо ми втілити в життя те, що замислили, але ми будемо проактивними, мати чіткі цілі і наміри, як досягти цих цілей.

У футболіста є матчі щотижня, і ти є гарним гравцем настільки, настільки гарно зіграв останній матч. У нас, менеджерів, є свої метрики, свої періоди часу, за якими нас будуть судити і давати оцінку. Але головний синтез – треба багато і плідно працювати, це найважливіший момент і тоді результат, як наслідок виконаної роботи, на 100 відсотків прийде.

ua.tribuna.com

---