— Мироне Богдановичу, після матчу з донеччанами ви також сказали, що вашій команді потрібен лівий захисник і плеймейкер. Уже є якісь кандидати на ці позиції?
— Насправді, нам чимало потрібно нових футболістів, якщо створювати серйозну команду. Якщо ж просто грати, третє місце ми візьмемо. Для того, щоби на рівних змагатися з Динамо та Шахтарем, команда потрібна зовсім іншого рівня. Якщо перші півроку я ще приглядався до хлопців, то зараз уже очевидно, що необхідне якісне підсилення. Не потрібно дурити ні себе, ні людей, сьогоднішній максимум Дніпра — третє місце.

 

— Що трапилося із Зозулею? Чому Роман за півроку так і не зміг відзначитися забитим м’ячем ні за збірну, ні за Дніпро?
— Це в Романа потрібно запитати, чому він перестав забивати. Я стараюся його ставити, довіряю йому, в збірній йому довіряють, а чого він не забиває, тяжко сказати. Значить потрібно до себе претензії пред’являти, розбиратися, чому так відбувається.

 

— Питання зі Стриничем закрите? Він залишить клуб?
— Так, Іван взимку йде з Дніпра.

 

— Наскільки серйозною для вашого колективу є втрата хорватського бека?
— Чесно кажучи, для нас втрата будь-якого футболіста — це серйозна проблема, а тим паче, такого рівня, як Стринич! Іван — це один із тих стовпів, на якому тримається Дніпро. Джуліано пішов, Стринич також зараз іде, Матеус іще далекий від оптимальних кондицій. Окрім того, з Коноплянкою ситуація перебуває в підвішеному стані. Усе це накладається одне на одне, а звідси й виходить такий результат.

 

— А ви з Коноплянкою розмову мали? Як на нього взагалі впливають усі ці трансферні чутки, закінчення контракту з Дніпром?
— Звісно, розмовляв. Йому також некомфортно працювати в такій атмосфері. Жені потрібно або підписувати новий контракт із Дніпром і працювати далі, або переходити в інший клуб. Гадаю, всім піде на користь, якщо Євген нарешті визначиться. Якщо ж Коноплянка все ж таки вирішить піти, так тому й бути, тут вже нічого не вдієш. Але, однозначно, йому пот- рібно визначатися, адже нинішня ситуація не йде на користь ні йому, ні команді.

 

— А як почувається Руслан Ротань? Ураховуючи його проблеми з коліном, заняття в манежі навряд чи підуть йому на користь?
— А що робити, де йому займатися? На вулиці снігу під два метри, дванадцять градусів морозу. Руслан тренується з усіма. Зрештою, хлопці в нас не вимог­ливі, тренуються на совість, попри всі обставини.

 

— Виліт із Ліги Європи стане для Дніпра трагедією?
— Та чому трагедією? Якщо, скажімо, на наступний рік ми знову потрапимо до єврокубків і гратимемо в них за межа­ми Дніпропетровська, нащо таке взагалі потрібно?
Грати за порожніх трибун немає жодного сенсу.

 

— На Сент-Етьєн своїх підопічних по-бойовому будете налаштовувати?
— Звичайно, іншого виходу в нас немає. Як мовиться, відступати нам нікуди, будемо битися до останнього та сподіватимемося, що Фортуна нам усміхнеться. Як воно вийде, інше питання. Сент-Етьєн — непоступливий та хороший суперник, проте спробуємо його переграти.

 

 

ukrfootball.ua