Михайленко: Для нас головне завдання — це зберегти прописку в Прем’єр–лізі
7057
Сьогодні футболісти СК Дніпро-1 вийшли з відпустки і розпочали підготовку до нового сезону. Клубна пресслужба поспілкувалася із головним тренером дніпрян Дмитром Михайленком.
— Дмитро Станіславович, з чого почалася робота у міжсезоння?
— Робота вже давно розпочата, у першу чергу, в трансферному плані, але тут є деякі складності, тому зараз головне добре укомплектуватися і провести потрібні трансфери. Так що, робота вже давно триває. Ну а зараз розпочинається підготовка, яку вже будуть бачити вболівальники, журналісти – це контрольні матчі, тренування, взагалі все те, що відбувається на полі.
— Ви вже казали, що команда весь час підготовки буде працювати на базі у Придніпровську. Як буде будуватися ця робота?
— Приблизно кожні п’ять днів будуть контрольні матчі. Графік спарингів вже є і для широкого загалу ми скоро все розповімо. Будуть матчі проти команд УПЛ – це із «Зорею», «Олімпіком» і «Олександрією». Є домовленість із «Ворсклою», із тим же петровським «Інгульцем», краматорським «Авангардом» – тобто командами, які географічно розташовані неподалік від нас.
— Відомо, що трансфери люблять тишу, але ви вже можете більш детально про когось сказати, що він поповнить команду?
— На цей час є тільки попередня домовленість про перехід до нас на орендних умовах гравців київського «Динамо» Сергія Булеци і Владислава Супряги. Перемовини тривають, і ми чекаємо на офіційне підтвердження з усіх боків. Хлопці нещодавно стали чемпіонами світу, і зараз їм надали можливість більше відпочити. По іншим трансферам є певні домовленості, але говорити про них, як про здійснений факт, поки що зарано. Є кілька футболістів, які зараз у нас знаходяться на оглядинах, так що в плані трансферів поки що порадувати вболівальників нічим.
— Яке завдання ставить перед командою керівництво клубу в дебютному сезоні в УПЛ?
— На цей час для нас головне завдання – це зберегти прописку в Прем’єр–лізі. Нам буде непросто. Ми пройшли за два роки серйозних шлях, але два роки тому була нова команда, потім за рік була чисельна ротація в команді, і зараз знову ми намагаємося ввести чисельну кількість нових виконавців. Тому тут все буде не все так просто. Тим більш, що перший рік в УПЛ у нас піде на знайомство з лігою, треба бути відчути ритм цієї ліги, і завдання буде зберегти місце в Прем’єр –лізі, тим більш, що ми бачимо, наскільки складно триває комплектація. Ми розуміємо, що багатьом командам ми поступаємося навіть фінансово, так що тут є складності. На мій погляд, зараз треба буде просто трохи перевести подих після двох років турнірних гонок і відчути рівнеь нового турніру.
— Наскільки вам вдавалося стежити за молодіжним чемпіонатом світу? І якої ви думки про гру тих хлопців, які свого часу пройшли і через ваші руки?
— Це грандіозний успіх, тут все очевидно. Наша країна взагалі раніше не досягала таких вершин в великому футболі ні на рівні юнацьких збірних, ні тим більш серед дорослих. Щільно стежити все ж таки не вдавалося, адже я був не в Україні. Що стосується наших вихованців, то хороші матчі провів Андрій Лунін. Влад Супряга був не такий стабільний, але порадували два його голи у фінальному матчі, ну і Олександр Сафронов також найважливіший матч турніру провів у стартовому складі, вийшов і зіграв достойно. Так що, всі хлопці молодці.
— Ви спілкувалися після фіналу з гравцями?
— Так, спілкувалася, і з Сафроновим, і з Супрягою, і з Булецою. У них усіх ще був дуже емоційний настрій, адже розмова відбувалася на наступний після фіналу день. У них, звичайно, емоції б’ють за край, і повинен пройти певний час, щоб зрозуміти, що все таки відбулося. Але все ж таки, зазначимо, що це дійсно велике досягнення, проте головне буде закріпитися у дорослому футболі. Все ж таки, окрім Луніна, там зараз мало у кого ж стабільна ігрова практика, щоб досягти рівня дорослої збірної України. Так що, хлопці поки що тільки на початку шляху.
— В вашій особистій кар’єрі також був турнір подібного рівня.
— Так, в 1991 році в складі ще збірної СРСР ми у півфіналі поступилися бразильцям, а у матчі за третє місце по пенальті перемогли збірну Австралії. Все ж таки чемпіонат світу U-20 – це дещо інший вік, адже ми грали за U-21, і тоді був більш сильний чемпіонат. Хоча, у будь-якому разі це грандіозна подія. У молодих хлопців багато емоцій і можливість зіграти з різними футбольними культурами на такому форумі, не кожному вдається. У мене й досі цей турнір залишився в пам’яті. Багато футболістів, проти яких ми грали стали дуже успішними. І радує, що ми проти них грали на рівних.
— На ваш погляд, через те, що зараз у країні криза і немає сильних легіонерів, шанс у молоді себе проявити став більше? І чи зуміє ця молодь ним скористатися?
— У нас нічого особливо не змінювалося. Так, є певний успіх, але назвати його стабільним поки що неможна, адже є і інші вікові категорії. Так що, на мій погляд, у нас та ж ситуація, що і була. Тут треба дивитися на розвиток шкіл, розвиток дитячої футбольної інфраструктури, і зараз після такого успіху сказати, що у нас сильно розвинутий молодіжний футбол, я би не поспішав. У нас завжди було багато талановитої молоді. Можна згадати команду Юрія Калітвінцева, коли його збірна стала чемпіоном Європи, тоді також був певний спалах. І дійсно, відсутність якісних легіонерів дає можливість раніше стартувати молоді на хорошому рівні, але все одно подивиться на першість ДЮФЛУ – тут треба буде додавати.
Абсолютно не ясно каким образом «стало ясно, что с финансированием полный трындец», и в чем этот «полный трындец», собственно, проявляется.
Раньери тоже говорил что цель — набрать 40 очков…
Меня, например, радует заставка с игроками, которые принесли славу Днепропетровску.Я туда добавил бы ещё кое кого с прошлых славных лет.
Повинні бути гравці на фан-сайті клубу, чи ні-це вирішувати тим, хто його створив і вкладає в нього гроші,
я вважаю якщо їм потрібно буде наша думка, вони проведуть опитування.
Я правильно зрозумів? Адже інші команди нічим не гірші, у них теж мрії, прихильники, спонсори, друзі і земляки.
Вони будут грати, та навіть тоді, коли не все буде вдаватися, ми підтримаємо їх, а не будем о Казати, до ми знали, що немає жодного шансу. Як вставать, навіщо підійматись з ліжка, адже колись помремо?! То може краше не вставати? Та у дупу такі думки!
Власне, рівень емоційності — особиста справа кожного. Проблему я бачу в тому, що при такому ставленні будь-яка невдача, навіть третьорядна, одразу викликає бурю, шторм, тайфун образ, гніву і люті. ( Це не конкретно про вас, а узагальнюючи картину). Негайно появляються вимоги когось посадити на лавку, когось вигнати, тренерів замінити, зарплату не давати і т.п. Ви все це скоро побачите під час контрольних ігор. По-перше, це іноді набридає і наводить на думки про адекватність авторів. По-друге, кажуть, що футболісти читають нашу писанину; як ви вважаєте, їм це допомагає?
Хтось може чув, до я дивлюся хоккей, то в передостанньому сезоні в лізі з'явився новий клуб — Вегас, яркий у свій першиц сезон проиграли в фіналі Кубка Стенлі, а у суперниках були достать но грізни суперники.
Ніхто не знає, як вовсе може обернуться, тепер Ви мене розумієте? Я не знаю о емоційно реагую? :)
Я дещо знайомий з психологією, та Тим, як працює мозок. А йому потрібні емоції, чим більше приємних, тим краще для нього, бо в такий спосіб він формує для себе шлях у майбутнє. Є різниця між людьми, які посміхаються та тими, хто цього не робить. Між тими, хто робить це щиро й тими, хто робить це штучно.
Можно вигравати, програвати, але грати :)
Что-то пережить, с чем-то свыкнуться, но всегда бороться за высшие места!
29-летний украинец получил предложение от днепровского клуба
Украинский нападающий испанского «Альбасете» Роман Зозуля может перейти в «Днепр-1».
По информации источника, 29-летний форвард получил предложение от днепровского клуба, который в предстоящем сезоне будет выступать в украинской Премьер-лиге.
Зозуля является воспитанником киевского «Динамо». В 2011-м году он перешел в «Днепр», за который выступал до 2016 года, дойдя до финала Лиги Европы. Затем нападающий переехал в Испанию, где выступал за «Бетис», «Райо Вальекано» и «Альбасете».
озвученное задание сохранить прописку воодушевит на победы
футболистов, у которых уже выработался синдром победителей после убедительных выигрышей второй и первой лиг и два года подряд выход в полуфинал кубка страны и проигрыш там только грандам(финальный матч с аграриями отношу к случайности). Задачи всегда должны быть высокими, а там, как получится.