У кінці лютого форвард збірної України Євген Селезньов перейшов з Дніпра у російську Кубань. В Україні цю новину зустріли шквалом критики, яка продовжується і нині. Селезньова називають не інакше як зрадником, але жоден журналіст не питав у футболіста, чому він це зробив, що ним рухало і про його позицію.

 

Depo.Сектор виправив цю ситуацію. Ми поговорили з Євгеном Селезньовим. Розмова вийшла емоційною, але дуже відвертою.

 

— Євгене, привіт. Є хвилина поговорити?
 — Для чого?

 

— Для короткого інтерв’ю?
 — А навіщо?

 

— Ти поїхав з України, хочу дізнатися як живеш, давно тебе не чули?
 — Звісно, я поїхав і всі про мене забули!

 

— Неправда. Женя, ти забив свій перший гол за Кубань завдяки якому команда виграла в Крилья Совєтов. Як відсвяткував?
 — А як я мав святкувати? Летів в літаку у Дніпропетровськ, ніяк.

 

— В першому матчі за Кубань проти Зеніту ти, м’яко кажучи, діяв агресивно, штовхався. Тебе замінили після першого тайму. Що це було?
 — Не знаю, що сказати. Все, як завжди. Тренер, правда, сказав, що тебе зараз можуть вилучити і, мабуть, не варто грати в 10-х. А тебе, каже, точно виженуть з поля!

 

— Тобто просто характер в тебе кепський?
— Так, мабуть.

 

— Журналісти ж часто жаліються, що ти жорсткий в спілкуванні! От після матчу з Крильями Совєтов на російського журналіста наїхав…
 — Я нормальний в спілкуванні, нехай нормальні питання ставлять. А як ні — нехай на мене до суду подають.

 

— Але журналістів не любиш, так?
 — Чому? Я всіх люблю. Просто вони неправильно ставлять питання.

 

— А які питання правильні тоді?
 — Ну як, які — адекватні. З розумінням ситуації, а не просто тріпати язиком. Які питання до мене, такі і відповіді.

 

— Що найбільше в питаннях не подобається?
 — Ну, наприклад: Чому не забили більше голів? Як я маю відповідати на це питання? Ну, не вийшло, кажу, тому і не забив — добре зіграв голкіпер, захисники… чому не забили? Бо не забили… Я не знаю, що відповідати. Банальщину питають. Набридли такі питання.

 

— Тоді ми будемо ставити не такі питання, як інші. Вони, можливо, будуть не дуже зручними та приємними. В Україні тебе критикують, бо ти поїхав на Росію грати за Кубань під час війни. В країну, яка захопила Крим, Донбас…
 — Зачекайте, тепер я вам поясню ситуацію. Мені багато розповідали, що про мене пишуть, я не читаю це. Ви мені скажіть наступне: я винен у певних політичних діях і чи можу я вплинути на політичну ситуацію, яка відбувається? Що я вмію і пішов робити?

 

— Грати у футбол…
 — Тепер знову ставлю вам питання: футболісти воюють? Тепер питання вичерпане?

 

— Євгене, ти на моє питання відповідаєш запитаннями. Так не піде…
 — Я просто не розумію, що тобі сказати на це. Я граю у футбол. Добре, давай, хто мене там критикує? Нехай він створює команду, годує мого сина, задовольняє всі мої потреби і створює такий рівень чемпіонату, який мені сподобається… Я казав вже всім підряд і не раз, що я — аполітична людина. Для мене політика — це дрімучий ліс. Я інколи думаю про ці речі, що ні я, ні ти жодним чином не можемо вплинути на дії певних людей, які знаходяться вище за нас. Я не кажу, що я зробив погано або добре. Вибір, який я зробив, був на користь футболу. Не на користь України, Росії, Америки та ін. Я обрав спорт. Для мене футбол — це життя. Все.

 

— Ну, дивися…
 — Мені, от пробач, те, що каже Сабо, що він би не пішов в Росію — та його туди і не кличе ніхто…

 

— Йожеф Сабо казав, що не потрібно заробляти гроші в лігві ворога…
 — Ой… Президент клубу Кубань Мкртчан — він з Донецька, тривалий час працював у цьому місті. Це ворог? Команда Кубань — це лігво ворога?

 

— Ти знову мені ставиш питання?
 — Я не хочу на ці питання відповідати, бо те, що каже Сабо — це ненормально. Лігво ворога… Я дивуюся, можливо, чогось не розумію, бо прийшов грати у футбол. Розумієш — футбол. Є слово футбол, а є слово політика. І де я буду більше зростати і принесу користь своїй команді? Я ніколи не зраджував свою батьківщину, чесно на неї працював і продовжую працювати далі. І це підтвердили матчі плей-офф ЧЄ-2016. Я вважаю себе українцем, готуюся до Євро у більш сильному чемпіонаті. Що я зробив поганого? Сабо…
та нехай він каже, що хоче. І всі нехай говорять, у мене є власна думка. О, слухай, а напиши: Сабо — плати мені зарплату. Навіть не мені, я з тебе грошей не візьму. Утримуй мого сина. От так і напиши.

 

— Футбол і політика — різні речі. Ти так кажеш. Добре, тоді питання: як розуміти висловлювання політиків про те, що ЧС-2018 у Росії варто відібрати? Чому політики піаряться на футболі у різних країнах?
 — Я нічого не можу сказати з цього приводу. Це питання для таких людей, які у це лізуть. От для Сабо, наприклад. Я лізти не буду, бо граю у футбол.

 

— Як на Росії відносяться до українців? До тебе і твоєї родини…
 — Чудово відносяться. Я приїхав, мене зустріли так, немов я в команді вже років 10-ть. Жодного кривого слова не чув, не питали про політику взагалі.

 

— Не кричали, що ти фанат кривавої хунти? Так часто пишуть стосовно України в російських ЗМІ…
 — Що? Ніхто, жодного такого слова не чув.

 

— Твої батьки та рідні досі на Донбасі живуть?
 — Я приїхав до Дніпропетровська. Дідусь зараз тут. Рідні то там, то тут. Коли як.

 

— А як вони там живуть?
 — Давай я дам номер — зателефонуєш і запитаєш.

 

— Добре, а ти коли був останній раз на Донбасі?
 — Тоді, коли все почалося.

 

— Що почалося?
 — Два роки тому був…

 

— Що почалося на Донбасі, Женя? Для тебе особисто?
 — Дивися, ми говоримо про футбол чи про щось інше?

 

— Ми говоримо про те, що почалося для тебе, як для людини, рідні якої лишилися на Донбасі?
 — Для мене почалося те, через що я не можу потрапити додому.

 

— Конкретніше. Що розпочалося, Євгене?
 — Ми говоримо про футбол чи не говоримо? Мені за політику говорити?

 

— Для тебе, як для громадянина, що розпочалося на Донбасі, Женя?
 — Я не буду з тобою говорити за політику.

 

— Росія — це братня країна чи агресор?
 — Наступного разу зітру твій номер або не візьму слухавку. Про що ти зі мною розмовляєш? Ці питання… Ти мене втягуєш туди, де в мене немає жодного впливу, але знаю дуже багато — це про всяк випадок.

 

— Тоді скажи, що знаєш. В тебе ж є власна позиція. Ти відома людина, Євгене…
 — В мене вона є, але ця позиція не для всіх. Я не маю свою позицію висловлювати направо і наліво. І кричати, який я хороший, а всі інші — погані. Потрібно показувати діями, а не словами.

 

— Тобто ти просто відомий футболіст, який має забезпечувати власну родину. Все?
 — Як і кожен нормальний чоловік, батько, син, брат, онук — повинен забезпечувати власну родину. Я маю дбати про те, щоб всі були здорові, ситі, одягнені. До того ж я займаюся улюбленою справою, яка стала роботою. Я ще раз кажу — я вважаю себе українцем, який виріс у цій країні, завжди заробляв гроші футболом, не обманював, працював чесно, платив і платить податки. Так підходить? Дякую.

 

 

depo.ua

 

 

Маркевич: Дніпро може збанкрутувати? Все можливо
23.03.2016 08:30
44
Чигринский: Мысли больше о Днепре, чем о Евро
23.03.2016 08:13
11
Теги: Днепр, Евгений Селезнев, трансферы