— Я справді щасливий і задоволений, тому що я чудово розпочав роботу в новому клубі. Я забив п’ять голів, три з них головою, і я справді не пам’ятаю, коли раніше забивав їх так (ха-ха). У нас є ще чотири тури, тому я зроблю все можливе, щоб продовжити і в цих матчах», — сказав Маріо Цуже задоволеним голосом з центральної України.

 

— Маріо, до завершення чемпіонату України ще чотири тури. Ви залишаєтесь в Україні чи…?

 

— Я насправді ще не знаю. Я тут в оренді до 1 червня, після чого знову стану гравцем загребського «Динамо». Але далі про якесь майбутнє ще не думав. Коли сезон закінчиться, я побачуся з моїми менеджерами, і ми вирішимо, що буде найкращим для мене та мого розвитку. Звичайно, спілкуватимуся і з людьми в «Динамо». У першу чергу, я хочу грати, тому що це найголовніше для такого молодого гравця, як я, задля того, щоб мати хороше майбутнє футболіста.

 

— Тож, раз ти пішов у «Дніпро-1», можливо, було б непогано і залишитися в ньому?

 

— Це моя перша закордонна поїздка. Я прибув на запрошення тренера Ігоря Йовічевіча, з яким раніше працював у «Динамо». Ми знайомі давно, але найголовніше для мене те, що він мені довірився. Зараз це виявилося чудовим рішенням для розвитку моєї кар’єри, і я повинен сказати, що дуже задоволений цим переходом. Тому і не виключаю можливості залишитися у «Дніпрі-1» і надалі.

 

— Можливо, ви зараз перевершуєте двох гравців збірної Хорватії Ніколу Калініча та Івана Стрініча, які раніше виступали за старий «Дніпро»?

 

— Коли я прийшов у новий клуб, то у Дніпрі мені одразу нагадали про цих футболістів. Вони, очевидно, залишили тут глибокий слід, особливо Нікола Калініч. А чи можу я перевершити його? (посміхається). Мабуть, слід залишитися тут заради цього, але ми ще це не вирішили.

 

— Перед тим, як виїхати до Дніпра, ти був в оренді в «Істрі», забивав голи, і зараз ця команда вийшла у фінал Кубка Хорватії. Можливо, ти міг залишитися довше в Пулі?

 

— Що стосується гри в «Істрі», то для мене це був справді приємний період. Я знаю багатьох хлопців, вони дуже хороша команда, і я радий їхньому успіху. Вони заслуговують цього фіналу, і нехай їм там пощастить.

 

— Ви були в оренді в «Локомотиві» цього сезону, але також виступали за «Динамо»…

 

— Саме так. Але я насправді не грав у той період, тому було вирішено, що мені краще поїхати кудись ще, у нову оренду. І ось у лютому я прибув до України до тренера Йовічевіча. І це мені окупилося.

 

— Поки ви були в «Динамо», то відчули солодкість гри в Лізі Європи, де виступали проти московського ЦСКА. Решта ваших товаришів по команді зробила чудову роботу того європейського сезону, пройшовши вже досить далеко в цьому турнірі. Ви шкодуєте, що не залишились у «Динамо», щоб відчути цю радість?

 

— «Динамо» — це дійсно сильна команда, в якій багато хороших та якісних футболістів, і де молодим гравцям дуже важко боротися за місце і хвилини на полі. І як я вже сказав, я думаю, що безперервність виступу важливіша для молодого гравця. Звичайно, мені шкода, що я не був у команді, а тільки з боку бачу цю ейфорію та святкування. Але я вважаю, що для моєї кар’єри краще переїхати до Дніпра і грати щотижня.

 

— Цієї осені ви виступали за молодіжну хорватську збірну U-21, яка пройшла групу на Євро в Словенії цієї весни та вийшла у чвертьфінал. Хоча ви на підйомі з лютого, вас не було в списку Ігоря Бішчана?

 

— Я був частиною цієї команди з самого початку кваліфікації, але мене не було там в останній кваліфікації та на Євро. Я деякий час не грав, тому мені зрозуміло, чому тренер Бішчан не зателефонував. Тепер у мене знову безперервність матчів, тому ми побачимо, що буде.

 

— 31 травня відбудеться поєдинок з Іспанією…

 

— (ха-ха) Я знаю, дуже добре. Побачимо.

 

 

scdnipro1.com.ua за матеріалами tportal.hr