— Владиславе, ваша команда навесні програла лише двом лідерам. Ще не вистачає впевненості, щоб протистояти таким командам?

 

— Можливо, й так. У таких матчах все вирішують деталі, і за найдрібніші помилки одразу карають. Можливо, не вистачає зіграності ще й підказок. Але це гра, і нічого страшного, що молодий хлопець помилився. З кожним може трапитися. Гадаю, якщо команда залишиться на майбутній сезон у такому ж складі, в нас буде виходити краще грати з такими суперниками.

 

— Підтримали Арсенія після матчу?

 

— Так, звичайно. Нічого страшного немає. Він – молодий хлопець, і будь-що може трапитися.

 

— Після першого голу й фактично до завершення тайму «Дніпро-1» домінував, і був реальний шанс виправити ситуацію. Це так і є чи мені просто здалося?

 

— У нас фактично немає задач у турнірній таблиці. Ми намагалися пресингувати, не відходити назад, не сидіти глибоко в обороні, а проявити себе.

 

— В другому таймі такого запалу вже не було? Чи свій відбиток наклала втома?

 

— Коли граєш добре та пропускаєш курйозні голи, це завжди б’є по психології. Ми намагалися зібратися та переламати гру, але десь після 70-ї хвилини стало важко. Намагалися пресингувати, і гра йшла ніби на гойдалках – туди-сюди. Можливо, десь не вистачило фізично.

 

— Сьогодні, хоч і небагато, але були глядачі. Приємніше грати за присутності вболівальників?

 

— Так, звичайно. Нехай вони вболівали за «Шахтар», але приємно, коли на трибунах є вболівальники.

 

 

scdnipro1.com.ua