Роману Зозулі – 35!

Мирон Маркевич:

‒ Мироне Богдановичу, пам’ятаєте вашу першу зустріч з Романом Зозулею?

‒ Я приїхав в Дніпро, з усіма знайомився, з ним також. Пам’ятав, що Роман дуже багато “попив нам крові”, граючи проти Металіста, при чому не тільки за Дніпро, а ще й за часів Динамо. Я на нього в Дніпрі вже розраховував як на одного з лідерів.

‒ Яка Роман людина?

‒ Було б більше таких людей, як Зозуля – жилося б нам набагато краще. Порядний, добрий, не підлий, людина з великої літери.

‒ Чи відчували якісь труднощі в спілкуванні з Романом?

‒ Ні, мені взагалі працювалось дуже просто і комфортно в Дніпрі, команда мене нормально прийняла, робили те, що я їх просив. На жаль, Романа трошки переслідували травми, він грав не так часто, як хотілось, але все одно забивав важливі голи: тому ж Аяксу та Шахтарю. Він – душа команди, боєць, що на полі, що поза ним – скромна людина. Зозуля став одним з лідерів Дніпра.

‒ Який найяскравіший футбольний спогад, пов’язаний з Зозулею?

‒ Та ж гра з Аяксом (мова про перший матч 1/8 фіналу ЛЄ між Дніпром та Аяксом 12 березня 2015 року, – прим. І.Л.). Я Рому поставив правим півзахисником, він цю позицію не любив, але добре зіграв, забив важливий гол – дуже приємний спогад.

‒ Саме так ви й знаходили йому місце на полі, враховуючи що тоді Селезньов і Калинич перебували в чудовій формі?

‒ У нас попереду було дуже багато якісних футболістів, а такий футболіст, як Зозуля, повинен грати в основі. Шукав йому місце, ось він і вийшов правим півзахисником. Рома неодноразово грав праворуч, потім, як Селезньов був травмований, то грав попереду і забивав. Куди б Зозулю не поставив, він всюди проявляв свій бійцівський характер, в нього був високий рівень майстерності, що також дуже важливо.

‒ Чим відрізнявся Зозуля з-поміж інших форвардів, що можете відмітити?

‒ Гольовим чуттям – він був як справжній стерв’ятник у штрафному майданчику. Пам’ятаю він Металісту забив такі два м’ячі, що важко було таке забивати, та й Шахтарю, коли Дніпро 4:1 переміг. Зараз і близько таких форвардів в Україні не бачу, щоб могли робити те, що робив Роман у свої найкращі часи.

‒ Чи здавалося вам проблемою, що результативність Зозулі була на порядок меншою ніж, наприклад, у Калинича та Селезньова?

‒ Роман приносив користь не тільки голами – він давав великі обсяги робіт і класно підігравав. А взагалі, Зозуля – футболіст, якому би я знайшов місце на будь-якій позиції, тому що він за характером лідер, відпрацьовував від першої до останньої хвилини, не було такого, що ходив пішки чи стояв на полі. На жаль, травми Роману заважали, тому він багато пропустив.

‒ Як ви думаєте, чому у Романа не вийшло в Іспанії, зокрема в Бетісі?

‒ Мені важко сказати, це тільки сам Роман може розповісти, чому в нього там не вийшло. Можливо, не до кінця в нього повірили. Був би я тренером Бетіса, то я б його однозначно ставив би за його бажання, характер, постійну боротьбу від першої хвилини до останньої.

‒ Роман Зозуля для вас – один з кращих форвардів свого покоління чи ні?

‒ Так, я його таким вважаю за його відчуття позиції, вміння забивати, бути постійно там де треба. Його вмінням не навчити, таке має бути вроджене. Зараз і близько немає таких форвардів.

‒ А що вам відомо про волонтерську діяльність Романа?

‒ Зозуля в Дніпрі був натхненником цього волонтерського руху, починаючи з 2014 року. Всі футболісти, так чи інакше, займалися волонтерством в Дніпрі, але він був основною фігурою, не раз їздив до військових. Тоді у них майже нічого не було. Рома возив хлопцям на передову ліки, цигарки, форму, прилади нічного бачення, багато чого. Футболісти Дніпра купляли машини для військових, я теж. Навіть легіонери також крутились в цій темі. Ніхто грошей не жалів, але більше за всіх старався саме Зозуля.

‒ Питання щодо агентської діяльності Романа. Ви, як футбольна людина, можете сказати, які відгуки чутно про їхню агенцію з Коноплянкою?

‒ Ну, по-перше, вони себе ведуть порядно, думають саме про футболістів, а не про себе. Я хотів декількох гравців через них взяти в Карпати, бо знаю як вони працюють. Зозуля ніколи не говорив про якісь свої особисті інтереси, основне для нього було влаштувати футболіста. Я думаю в них все вийде. Коноплянка теж себе порядно поводить, тож я їм бажаю, як-то кажуть, фарту.

‒ Що побажаєте особисто Роману на день народження? Йому 35 років – такий собі «міні-ювілей».

‒ Ну, 35 років – він ще молодий. Я знаю, наскільки він любить свою сім’ю, бажаю йому, щоб діти йому на радість росли, знаю, вони займаються в Іспанії і є вже результати, так що це для нього, напевно, головне. Також відомо, скільки він допомагає нашим військовим, тож я йому бажаю Роману залишатися таким, яким він є, завжди.

Денис Бойко:

‒ Денисе, пам’ятаєте вашу першу зустріч з Романом, про що була розмова?

‒ Конкретно першу зустріч не пам’ятаю, бо це відбулося ще у дитячому віці. Академічні групи 1988 та 1989 року народження проживали разом, тренувались та спілкувались. Рома був на рік за мене молодший, ми перебували разом в академії Динамо та жили на базі. З того часу фактично і знайомі, пройшли всі етапи “динамівської” школи та підготовки. Потім разом грали в основній команді Динамо, Дніпра, збірних України різного віку.

‒ Яка Роман людина?

‒ Хороша, в нього є своє бачення. Завжди мав свою думку і від неї відштовхувався, це є дуже цінною рисою. Зозуля майже ніколи не прогинався не під кого. Він дуже чуйний до людей, завжди допоможе та до нього можна звернутися. Дуже порядна та чемна людина.

‒ Який у вас найяскравіший футбольний спогад, пов’язаний з Зозулею?

‒ Як він своїм “чубчиком” забивав. Багато грали разом, Роман – хороший нападник, але якийсь окремий гол виділити не можу. Одразу в голову приходить гол збірній Франції (мова про матч національних збірних 15 листопада 2013 року, який завершився перемогою України 2:0, – прим. І.Л.), в Дніпрі він багато забивав грандам головою. Зозуля – стабільний гравець без суперяскравих матчів, але стабільність – це набагато цінніше, ніж поодинокі спалахи.

‒ Чим Зозуля вирізнявся з-поміж інших форвардів, крім вже згаданої гри головою?

‒ Гра головою – найголовніший аспект. Він також був дуже наполегливим, постійно допомагав при обороні. Рома – це різносторонній форвард, якого можна було використовувати на будь-якій позиції в атакувальній та середній ланці. Якщо потребувала ситуація, то міг зіграти навіть нижче.

Це – командний гравець із лідерськими якостями. Однієї супер крутої якості я вам не назву, він різносторонній гравець, прилаштований до командної гри. В атаці завжди “кошмарив” захисників своїм пресингом та активністю. Також треба зазначити, що Зозуля – досить технічний гравець, який знає та вміє працювати з м’ячем.

‒ Щодо гри головою. В чому секрет Романа?

‒ Він так звик, по 1000 разів жонглював головою на тренуваннях, у нього тому і волосся, напевно, у 25 років випало, один чубчик залишився й озеро в лісі. Така манера гри – ми завжди жартували, що йому простіше приймати м’яч на голову, а не на груди чи ногою зупиняти. Так Рома звик з дитинства.

У футболі дуже важливо, коли ти вмієш використовувати свої найсильніші якості. При невеликому зрості у Зозулі феноменальна гра головою та стрибок. Додати до цього його вміння знаходити позицію і вийде результат – кількість голів, що він забив головою.

‒ Ви згадували, що знаєте Зозулю з дитинства. Як він змінювався з часом?

‒ Зачіскою – перш за все. Коли він був молодим, то робив мелірування, був світловолосим з довгим волоссям. Навіть емодзі таке є – дитина з чубчиком, оце і був Зозуля.

З дитинства Рома був лідером, майже в усіх юнацьких командах був капітаном, це він і переносив вже на дорослий футбол. Завжди відстоював свою позицію, думку, яку намагався аргументувати. Правильна людина з баченням не тільки спортивним, але й у житті. Лідерські якості, як на футбольному полі, так і поза ним.

Особливих змін під час дорослішання я не побачив, яким був, таким і залишився.

‒ Сильно “травили” Зозулю на тему волосся?

‒ Ну звісно, як не травити? Людині 25 років – у нього озеро в лісі. Чубчик і більш нічого.

‒ В порівнянні з вашою шевелюрою, то звісно…

‒ В мене не шевелюра, то більше про людей з довгим волоссям. А у Роми, напевно, тестостерон зашкалював, все і повипадало, чи м’ячем стільки разів поприлітало, що одна лисина залишилась. Він все прекрасно розумів і дуже правильно ставився, розумів, що це жарти. Ніхто не мав на меті його образити.

‒ Через відстоювання своєї думки Роман часто конфліктував з партнерами або тренерами?

‒ Це більше питання до нього. Звичайно, небагатьом керівникам або тренерам буде подобатися, коли футболіст з тобою сперечається. Роман все говорив аргументовано і якось ці питання вирішував. Коли ти маєш непорушну позицію і вона непохитна, то це є дуже цінним. Звісно, іноді треба йти на компроміси, але вони мають бути адекватні.

Не лізу в чуже життя, тому Зозуля думаю сам розкаже, як він вирішував свої суперечки та конфлікти, він все це знає зсередини.

‒ Роман Зозуля – один із кращих форвардів свого покоління?

‒ Один із кращих – так. Номер 1 – не факт. Ви самі бачите по його кар’єрі, Рома грав за збірну, туди так просто не викликають, навіть якийсь час був основним нападником. Він туди потрапив за свої футбольні заслуги, дуже гарно себе проявляв на початку кар’єри, в тому ж Динамо, потім в Дніпрі. Зозуля – один із провідних форвардів країни.

‒ Що можете сказати про його волонтерську діяльність?

‒ Рома – молодець. Знаю, що він дуже багато допомагає і дуже сильно впливає на волонтерство. Це дуже круто та цінно, йому за це великий респект.

‒ Агентська компанія з Коноплянкою, що чули про це?

‒ Сам спілкуюсь з Романом, знаю про відкрите ним із Євгеном агентством. Знаю, як вони працюють, їх бачення. Скажу відверто – їм буде дуже важко зламати ці стереотипи. На сьогодні вони молоді агенти. Хочу побажати їм успіху, мені дуже подобається, що це справді футбольні люди, які пройшли свій шлях, знають, як це відбувається. В них є власний приклад, що правильно, а що ні. В них є великий досвід і думаю, що завдяки йому вони можуть побудувати гарну компанію з довірою футболістів.

‒ Чи допоможе Зозулі та Коноплянці їхня репутація відомих футболістів?

‒ Коли був футболістом – це одне, а коли агент – треба заробляти свою репутацію не словами, а ділом. Якщо їм це вдасться, то на українському рівні з’явиться нова цікава конкурентоспроможна агентська компанія. Хочеться, щоб їх компанія розвивалася і вони приносили користь нашій країні в плані цікавих трансферів, як в Україну, так і за кордон. Це популяризація нашого футболу, прапору та країни.

Чим більше буде наших топових гравців за кордоном, тим більше Україна буде розвиватися. Це потрібно робити, щоб не замовчувати про війну. І на майбутнє, щоб футболісти з нашим паспортом їхали за кордон та прославляли країну на міжнародній арені.

‒ Що побажаєте Роману на день народження?

‒ Хотілось, звісно, волосся побажати, але залишається варіант – лише перука або наростити. Рома – людина проста і, напевно, буде вже ходити, як шар для боулінгу. Щодо серйозних побажань – міцного здоров’я, щоб у нього все було добре. У нього прекрасна родина, дружина, сестра. Йому та всій його родині – здоров’я, миру, терпіння. Ромі – розвитку в всіх починаннях. І одне з як найголовніших побажань для всіх українців – миру нашій країні.

Сергій Кравченко:

‒ Сергію, пам’ятаєте вашу першу зустріч з Зозулею? І де це відбулося – в Динамо чи в Дніпрі?

‒ В Динамо він був молодий гравець. Конкретно першу зустріч або розмову не пам’ятаю, але ми в принципі нормально спілкувалися з молодими “динамівцями”: Ярмоленком, Зозулею, Кравцем. Швидко знайшли спільну мову, не скажу, щоб прямо товаришували, але спілкувались добре. Потім спочатку я перейшов до Дніпра, а потім вже і Роман.

‒ Яка Роман людина?

‒ Дуже добра, гарна, пряма, завжди за справедливість, відстоює свою думку.

‒ В колективі він більше як лідер чи на других ролях?

‒ Коли був молодим, то зрозуміло, що не міг претендувати на це звання. Але по характеру він лідер, приклад праці на полі. Він лідер не стільки словами, скільки своїми діями на полі й працездатністю. Ще з молодих років за це його поважали: тренери, партнери й навіть опоненти.

‒ Може згадаєте якісь моменти, коли самовіддача Романа на полі завела партнерів?

‒ Якийсь конкретний момент не згадаю, це міг навіть бути якийсь підкат. Він більше зроду боєць, це не один момент – підставити ногу або голову, він завжди такий, навіть на тренуваннях. В ньому завжди всі були впевнені, що він себе жаліти не буде та буде чіплятися за кожен м’яч. В нього досить сильний характер і навіть у часи, коли щось не виходило, не грав, ні міг забити гол, він проходив ці етапи з мужністю. Бо характер, як у житті, так і в спорті – найголовніше. Потім вже йде і техніка, і майстерність, і швидкість. Завдяки характеру Зозуля досяг успіху.

‒ Як вдавалося знаходити місце на полі Роману під час шаленої конкуренції у ланці нападу?

‒ У Дніпрі шалена конкуренція на позицію нападника: Селезньов, Калинич, Матеус, але місце на полі для Романа завжди знаходилось. Зозуля – це гравець на команду, хоча і забивав достатньо.

Рамос його ставив на тренуваннях правим захисником, затикав діри Романом, але Зозуля своєю працею довів своє право бути нападником. В Дніпрі взагалі в той час була команда, що характерних хлопців достатньо, не один Роман. Це починалося ще з тренувань, у нас такі серйозні заруби проходили, але все з повагою один до одного.

‒ Крім характеру, чим Зозуля вирізнявся з-поміж інших форвардів?

‒ Він добре чіпляється за м’яч, дуже гарно грає головою. Коли грали при Рамосі більш вертикально, то Роман завжди боровся, забивав голи. Може, і не дуже багато, але компенсував це грою на команду та самовіддачею. Багато пресингував, розумів, як і коли це треба робити, завдяки цьому багато м’ячів перехоплював. Саме тому він і став основним гравцем у Рамоса та Маркевича.

‒ Що вам відомо про історію, коли Рамос побачив перший раз Зозулю і подумав, що це хлопчик з дубля, поки йому не пояснили, що це трансфер нападника з Динамо?

‒ Така ситуація дійсно була. Не згадаю конкретно, що тоді казав Рамос, але йому пояснили й він почав його ставити правим захисником та на інші проблемні позиції. А вже потім своєю працею Зозуля довів, що має грати в Дніпрі основного форварда.

‒ Тренери відмічають, що мати такого універсального гравця – це щастя. А для партнерів це плюс?

‒ Звісно, що плюс – для тренера та команди. У Маркевича він грав і правим півзахисником. Коли є така самовіддача, вміння працювати як на атаку, так і на оборону, то куди його не постав, він буде приносити користь. Для будь-якого тренера це дуже важливо.

‒ Який у вас найяскравіший футбольний спогад, пов’язаний з Зозулею?

‒ Перший – гол Франції. Другий – Шахтарю, коли Дніпро зайняв друге місце в останньому сезоні Рамоса. В тому сезоні Рома забивав ще Динамо і Металісту, якщо не помиляюсь. Один конкретний спогад візначити важко. Пам’ятаю, що він завжди працював на команду, він – гарна людина, ми й досі спілкуємось. Тому це більш комплексна історія, ніж якийсь один гол або підкат.

‒ Роман Зозуля – один із кращих форвардів свого покоління?

‒ Думаю, що так, бо грав і тренувався з ним, бачив це власними очима. Ось зараз я тренер, і це чудово – мати такого нападника у своїй команді. Навіть не дуже доцільно порівнювати його з тим самим Калиничем або Селезньовим, бо це бомбардири, а Зозуля – більш командний гравець. Повторюсь, я хотів би, як тренер, мати такого гравця у себе в команді.

‒ Що знаєте про волонтерську діяльність Зозулі?

‒ Він займається цією діяльністю з першого дня війни, допомагає, чим може, витрачає свій час та гроші. У мене перша думка, коли захотів долучитися до допомоги – це Зозуля. Здзвонились, він одразу сказав, що треба і куди занести. Це демонструє його, як людину та патріота. Роман – чудовий приклад для молоді та всіх нас.

‒ Наскільки це мотивувало інших партнерів, зокрема легіонерів?

‒ Долучалися всі, побачив – ось Зозуля зробив, і одразу для себе відмітив, що і мені треба. Люди поруч роблять і ти починаєш це робити. Всі українці мають робити, як Зозуля. Для нього це справа усього життя, він на це приділяє дуже багато часу, це безумовно викликає повагу.

‒ Що вам відомо про агентську діяльність Зозулі та Коноплянки?

‒ Знаю, що вони створили агенцію. Ми на постійному контакті, ми їх розпитаємо, вони нас розпитують про гравців Олександрії, це постійний обмін інформацією. Відгуки футбольної спільноти позитивні, бо Зозуля, в першу чергу, гарна людина, а з такими людьми приємно працювати. Багато гравців хочуть з ними працювати.

Коноплянка та Зозуля – не бідні люди, ні від чого не залежать. Тому думаю. що вони будуть допомагати гравцям з переходами та контрактами. В їх людських якостях я не сумніваюсь. Рома і Женя давно в футболі, заробили достатньо, і тому думаю, що не будуть роботи погані речі, які трапляються в нашому футболі. Такий підхід подобається гравцям, зокрема і молодим.

‒ Агенція “Талановиті пташки” когось привела в Олександрію влітку?

‒ Напевно, поки ні. У нас в складі є Ващенко і Калюжний – їхні клієнти, поки все. Вони тільки починають, у них багато молоді, українців за кордоном. Тому незабаром подивимось, може, когось і порадять.

‒ Що побажаєте Роману на день народження?

‒ Як і всім іншим – миру, здоров’я та перемоги. Йому і його родині – міцного здоров’я. Все інше у нього буде добре, я впевнений.

ukrfootball.ua