Юрій Береза: Йовічевіч міг стати іконою у Дніпрі-1, але обрав інший шлях

– Яка зараз ситуація у команді з фінансами, бо з однієї сторони є трансферний бан, а з іншої, вже є домовленість про зимові збори в Туреччині з досить сильними суперниками, тому, у вболівальників виникає такий собі когнітивний дисонанс. 

– По-перше, вся ця ситуація з баном виникла через активізацію військових дій росії проти України. Тоді, в нашій країні утворилась така цікава ситуація, що іноземні фахівці та футболісти які працювали в УПЛ отримали таку, так би мовити, хвірточку, де вони могли залишити клуб за правилом УЄФА, посилаючись на те, що команда перебуває в зоні бойових дій.

Ми пройшовши через тяжкі часи, починаючи з лютого 2022 року, зрозуміли, що все ж таки будемо грати. Так, частково на заході України, частково в Києві та за кордоном, але будемо.
І, звичайно, в мене була розмова та сподівання на тренерський штаб Йовічевіча. Коли я спілкувався з ним з приводу зацікавленості “Шахтаря”, то Ігор як і його тренерський штаб казали, що вони вперше про це чують. На початку війни я особисто займався їх евакуацією за кордон і розумію як вони були налякані, потім з часом заспокоїлися. Ми постійно були на контакті та коли я отримав інформацію, що Йовічевіч покинув команду з усім своїм тренерським штабом та рядом гравців, які прийшли з ним, ми буквально опинилися перед розбитим коритом перед початком сезону, я був дуже розчарований цим фактом.

Так, звичайно, у нас залишився кістяк команди яку він створив, вкотре наголошую, що фундамент команди яка завоювала срібло у минулому сезоні була створена саме Йовічевічем та його футбольним генієм.

Якби він пішов в іноземний клуб, то це б я зрозумів, правило УЄФА зіграло і це б було правильно, але я так думаю, що Йовічевіча забрав менеджер “Шахтаря” для того, щоб ми не стали чемпіонами й тоді я був настільки шокованим, що якщо чесно думав взагалі зав’язати з футболом. Це був удар “під дих” особисто для мене, бо у нас з Ігорем Йовічевічем були добрі особисті стосунки. 

– А якби Ігор підійшов по-людськи й сказав, Юрій Миколайович, є така пропозиція, є “Шахтар”, там Ліга Чемпіонів, там гроші…

– Відношення звичайно було б іншим, звичайно, бо я сприймаю усі розмови очі в очі. Плюс якби була виплачена компенсація “Дніпру-1”, це все можна було вирішити, ми теж люди, зрозуміло, що можливості “Шахтаря” трошки інші, але якщо чесно, на той момент Ігор Йовічевіч в нашій команді міг створити конкуренцію “Шахтарю”. Я абсолютно в це вірю.

Коли прийшов момент розраховуватися, юристи СК “Дніпро-1” почали шукати варіанти отримання компенсації від “Шахтаря”, відповідно, ніякої компенсації ніхто не отримав. Ми всі ці питання з баном закриємо і все буде добре.

– Як ви вважаєте Йовічевіч зараз жалкує про свій вчинок?

– Цього я не знаю, можу сказати за себе. Можливо колись перегорю і мене попустить, але я не розумію його вчинок,  Думаю, що він програв в тому плані, що він міг стати іконою в “Дніпрі-1”, але обрав інший шлях.

– Які плани у команди на зимові збори та трансферне вікно?

– Почнімо з того, що зараз в нашій команді зібрані одні з найкращих українських футболістів і у нас дуже гарно попрацювала молодіжка, у нас підперта головна команда за допомогою молоді, яку ми можемо зараз підтягувати і я хочу зробити окремий реверанс тим, хто працює з молоддю.

Так, вони ще молоді, але вони вже демонструють серйозні результати, вони стали конкурентами беззаперечним лідерам молодіжного чемпіонату:  “Шахтарю”, “Динамо” й “Руху”. Звичайно, в ідеалі молодь повинна підпирати основну команду та “стукати в її двері”. Дуже важливо чи є перша команда і де ця команда знаходиться, якщо вона базується в Дніпрі, то кожен хлопчик який ганяє м’яча у дворі,  на поляні, він знає, що він виросте і якщо в нього є талант, то він завжди зможе засвітитися у першій команді. Прекрасний приклад: Супряга, Назаренко, Рубчинський.  Але для цього, на дитячому рівні не повинно бути ніякої корупції, це задача у тому числі голови УАФ.

– Повернемось все ж таки до зборів. Вже відомо, що команда зіграє з польським “Ракувом” та австрійським “Штурмом”. Це суперники дуже гарного рівня, на відміну від тих, що були влітку. З чим це пов’язано? 

– Суперники відповідають задачам, які стоять перед командою. Є тренерський штаб, адміністрація і є завдання. У всіх дуже великі сподівання, що ми будемо брати участь в єврокубках.. Наше завдання – зробити все, що скаже головний тренер, у тому числі й підборі суперників на зборах. Щоб потім Вільйович не сказав, що адміністрація не дала відповідних умов для здобуття результату.

– Як ви відноситесь до Андрія Шевченка, як єдиного кандидата на посаду голови УАФ?

– Дуже добре відношуся до Шевченка як до футболіста, як до тренера, але в мене є питання як до чиновника: всі чиновники повинні буди пов’язані з Україною родинно, я скажу на власному прикладі, де мій син – в Україні, у війську, де моя донька – в Україні, у війську, де мої дві молодші доньки – в українській школі. 

Вважаю, що людина яка презентує Україну повинна бути  повністю ментально українською, тут є до нього питання. Шевченко може потрапити у мишоловку, де його будуть питати за перебування поза межами України, громадянство дітей. Якщо він хоче зробити реформу в українському футболі, якщо він хоче, щоб збірна України грала гідно, ми повинні зробити, щоб батьки не вирішували з суддями як зіграє та чи інша дитяча команда.

Якщо ви працюєте на дитячому рівні та там немає справедливого суддівства, яке ви хочете суддівство у вищій лізі? Реформа повинна починатися знизу, не будівництво 1000 полів, а рівні правила гри, вони повинні бути одні для всіх. Помилятися можуть всі люди, але це не повинно бути системно. ВАР обов’язково повинен бути присутній, перша-друга ліга повинні бути в телевізорі для того, щоб всі дії суддів були на видноті, зробив помилку – “привіт-пока”, а не “обирай меблі”. Це якщо ми хочемо, щоб наш футбол прогресував. Тільки так.

– Чи спілкувалися ви з Юрієм Максимовим, щодо планів на весняну частину?

– Так, звичайно, я спілкувався з Юрієм Вільйовичем, як я вже казав, він – це знахідка, це його команда, тому я вважаю, що зараз йому не треба заважати. Зараз він приводить команду до відчуття реальності. Як мотиватор, Юрій Вільйович дуже сильний, звичайно, в нього є і слабкі й сильні сторони, але я скажу так, якщо він захоче, то в цього тренера буде дуже велике майбутнє.

Якби Максимов прийшов до нас раніше, після Йовічевіча, то наші здобутки могли б бути кращими. Але зараз є як є – Максимов головний тренер команди й він готує “Дніпро-1” до другої частини чемпіонату, в нього стоїть головне завдання – єврокубки.

Особисто я вірю в тренера і в футболістів. Питання про продаж наших гравців під час зимового трансферного вікна не стоїть. Дуже багато журналістів зараз спекулюють на темі Піхальонка, Гуцуляка й далі нескінченно.  Якщо ми отримаємо гарну пропозицію із закордону тоді ми будемо розмовляти.  “Дніпро-1” працює по принципу хорватських клубів – вирощуємо молодь, продаємо і з цього заробляємо. На квитках ми, на жаль, заробити не можемо, зараз два основних джерела заробітку: продаж молодих талановитих футболістів і єврокубки. 

– Чи є у “Дніпра-1” стратегія розвитку на найближчі 5-10 років?

– Зараз дуже багато форс-мажорів, перший та основний форс-мажор – це  йобн*тий сусід, і це буде дуже сильно впливати на український футбол до тих пір, поки в українські міста будуть летіти ракети, бомби та шахеди. Футбол, на жаль, залежний від цього і не може жити поза цим. 

Футболісти також українці, вони також частина суспільства, зараз говорять про мобілізацію і про те що підуть всі, і тут головне зрозуміти на скільки підуть ВСІ та чи підуть всі? Суспільство спитає, а футболісти чому не йдуть? Наскільки це сприйме суспільство? Футболісти та футбольні клуби не можуть бути поза суспільством, якщо окупанти підійдуть до Дніпра, то що далі? Знову перевозити команду за кордон – ми вже це не витягнемо. До тих пір, поки в нас йде гостра фаза війни, ми можемо тільки ставити близькі плани на місяць-два-три.

Якщо країни заходу відмовляться від допомоги нам, тоді футболістам і всьому суспільству, і нам, і вам треба буде ставати до станка  і робити патрони, снаряди. Не може частина країни воювати, а частина танцювати. 

Ось, наприклад, Довбик і Ярмолюк допомагають батальйону “Дніпро-1” і за це їм велика та окрема подяка, але ж  їх прізвища також лунають в контексті, що вони ухилянти та поїхали незаконно.

– Комерційний директор “Дніпра-1”  В’ячеслав Фрідман казав, що дуже активно розглядалася кандидатура Дмитра Михайленка на посаду тренера, на скільки це відповідає дійсності?

– Коли Михайленко пішов, я ще тоді сказав, що він свого останнього слова ще не сказав і у нього був шанс, можливо він ще не готовий до цього. 

Розглядався і Михайленко й іноземні спеціалісти, але це все ще фактор війни. У Гонсало Гарсії були попередні домовленості, але потім стався приліт по дніпровському автовокзалу… Про що можна говорити?

– З’явилась інформація, що шеф-скаут Гліб Корнієнко покинув СК “Дніпро-1”. Чи була можливість продовжити з ним співпрацю, чому було прийняте таке рішення і найголовніше, хто замість нього?

– Поки нікого немає, зараз розглядаються декілька відомих для вас прізвищ.
Я хочу подякувати й Глібу Платову і Глібу Корнієнку за те, що вони як тандем відпрацювали дуже добре. Я думаю, що в них велике майбутнє. “Дніпро-1” це не клітка, це місце де кожен може себе розкрити та піти далі. Обидва Гліби саме це й зробили і як бажаю їм тільки всього найкращого у кар’єрі.

Ще раз кажу, що, на жаль, сьогодні український футбол і будь-які клуби дуже сильно залежать від ситуації на фронті, зокрема на східному і південному та на інших, які може відкрити дебільний сусід.

Слава Богу, що ми збереглися так, як ми збереглися, але ж бачите, що і клуби, і збірна втратили очки в таблицях коефіцієнтів УЄФА і ФІФА. За великим рахунком, зараз національна команда виїжджає за рахунок легіонерів в топчемпіонатах. Раніше легіонері буде вкрапленням, доповненням, а основа була з УПЛ, зараз навпаки.

 – Але тоді й зарплати були зовсім інші, ніхто не хотів переїжджати за кордон, бо тут пропонували набагато вигідніші умови, наприклад про це казав Хачеріді. 

– Ми повертаємося до того, що футбол повинен стати чистішим, починаючи з дитячого. Війна – шанс для очищення, не тільки для суспільства, а і для футболу також. 

 – Раніше у футболістів були роздуті зарплати, через що їх ненавиділи, так само як і депутатів чи суддів.  Зараз середній український футболіст отримує, як рядовий айтівець. Зарплати стали більш людяні, більш українські. 

– Таке відношення до них було, бо вони й поводили себе не гідно, якщо чесно.

Зарплати стали більш реальними. Хочу сказати, що усім футболістам до цього треба звикнути. Неважливо хочуть вони, чи ні, це факт, що до кінця війни так буде. До того ж варіант загальної мобілізації ніхто не скасовував. От  молодих “динамівців” спіймали у нічному клубі, ну це ж неправильно. Через це також у суспільстві виникає нерозуміння, а нам треба навпаки об’єднуватися. Футбол повинен об’єднувати, футбол повинен надихати. От чому я звертаюся, і через вас у тому числі до футболістів, бо вони повинні надихати. Завдяки тому, що вони можуть грати гарно, зокрема і на міжнародному рівні, вони можуть звертати увагу на те, що у нас у країні важка війна, а не навпаки відштовхувати, мовляв, у вас футболісти поводять себе  так, значить у вас усе добре, вам допомога не потрібна. Давайте так, що зробили публічні особи Ізраїлю, коли почався у них цей конфлікт, вони перші пішли по світу збирати гроші на підтримку ЦАХАЛу та Ізраїля, а найголовніше, що вони робили це самостійно, свідомо. 

– Щорічний бліц, але трошки розширимо. Спробуймо спрогнозувати як закінчиться УПЛ,  хто посяде з першого по п’яте місце? 

– Місця я не скажу, але назву команди, які потраплять до єврокубків. На мою думку, це будуть однозначно “Шахтар”, “Динамо” та “Дніпро-1”. За ще два місця будуть боротися “Полісся”, “Кривбас”, можливо навіть спробує нав’язати боротьбу “Металіст-1925”.

Взагалі, усі хто у поточній турнірній таблиці займають з 5 по 12 місця, ще зможуть поборотися. Але знову ж таки, якщо не втрутиться військовий чинник. Мені дуже подобається, як прогресують “Полісся” і “Кривбас”. На жаль, випала з боротьби “Зоря”. Мені здається, що “Олександрія” з Ротанем на чолі може здивувати.

Значну роль ще відіграють зимові збори. Я наголошую на тому, що ми, вибачте, “про**али” літні збори. У нас постійні травми через погану фізичну підготовку, закладену на зборах.

– Ну так, підготовка до Ліги Чемпіонів в Ужгороді викликає запитання. 

– Послухайте, там багато-багато запитань. Я зараз з цими питаннями розбираюся, але фізична підготовка – окреме. Ви бачили які травми у нас? Це, вибачте, травми не професійного клубу, для вас це не секрет, ви ж це все знаєте. 

– Розпочнемо бліц. Воротар року на вашу думку, за календарний рік? 

– Знаєте, насправді я дам шанс Кінарейкіну. Він потрапив у таку турбулентну ситуацію, але не зламався. Можливо це трохи з авансом, але оберу Яшу.

– Наступна номінація доволі суперечлива, ми з адмінами сперечалися, і на каналі в опитуванні точилася серйозна боротьба. Хто на вашу думку захисник року? 

– Для мене це Сарапій. Стосовно Сватка, знав давно, що він собою являє і на що він здатен, а відкриттям став Едуард. 

– Півзахисник року?

– Я ставив трьох гравців. Стосовно Піхальонка, то я розумів якого рівня це гравець, починаючи з “Маріуполя”, після якого він прийшов до нас в оренду. На друге місце я ставлю Рубчинського, бо він багато працював. І тільки на третю сходинку Гуцуляка, бо він людина настрою, що заважає йому розкрити той рівень гри, той футбольний інтелект, який він має. Отака трійка у мене.

– Нападником року кого оберете? Довбика чи Філіппова?

– Звичайно Довбик. Але радий, що Філіппов нарешті знайшов свою гру. Якщо говорити до тих пір, поки грав Довбик, то обрав би його. Але Філіппов, я пам’ятаю, що він нам зробив, гад (сміється), коли ми “Десні” влетіли, то я тоді ще його хотів разом з Гуцуляком. Він ще не розкрився повністю, не сказав свого останнього слова. Не дивлячись на його вік, у нього ще є запас міцності.. Головне, щоб у нього було спортивне щастя і здоров’я, це те, що я бажаю кожному футболісту на день народження.

– Перспектива року?

– Рубчинський і Кінарейкін.

– Хто більше? 

– Якщо для команди, то більше Рубчинський напевно, у тому плані, що він більше брав на себе відповідальність. Кінарейкііну доля підкинула те, що ми на деякий час втратили воротарів, а Рубчинський сам власноруч проштовхувався до  основного складу. 

– Розчарування року, необов’язково гравець?

– Тренерський штаб минулий. Ще раз скажу, що у мене нема нічого особистого, але вони не визнали того, що вони не відповідали духу команди. Вони не використали сильні сторони команди. Наприклад, втрата Назаренка. У нас були футболісти, сильні сторони яких так і не були розкриті. Тренер це, в першу чергу людина, яка розкриває сильні сторони  й нівелює слабкі. Це майстерність, це досвід. Але я хочу і подякувати, бо був і позитивний період. Найбільш показове, що вони відповідають харківським настроям, не дніпровським, це було помилкою, запросити їх.

– Кращий матч року?

– Шахтар, 1-3.

– Гірший матч року?

– Кривбас, 3:0.

– Кращий трансфер року?

– У цьому році Лєднєв, хоча йому і потрібно ще набирати форму. Але одразу видно, що “Дніпро-1” – це його команда. Головне, щоб після травми все обійшлося. 

– Гірший трансфер року?

– Валеф? Це ******. Не знаю, де вони його відкопали. Футбол і Валеф – це дві різні течії. 

Якщо цього року, то будь-яке іноземне прізвище, крім Бланко.

– Втрата року?

– Довбик. Так, збіг інтересів всіх сторін відбувся, але це все одно величезна втрата для команди.

– Гол року?

– Гуцуляк – “Динамо” або “Шахтарю” або Лєднєв “Шахтарю”. Бабенко також вразив, але Олексій та Богдан забили більш важливі голи.

– Гравець року, топ-3?

– Якщо по позиціях: Волинець, Адамюк, Піхальонок та Довбик.

Якщо обирати одного, то Довбик.

Tg канал Дніпрянин

---